Упрощенная HTML-версия
Шляхи поширення інфекції: висхідний, гематогенний, лімфогенний. Найчастіше
виникає пієлонефрит у II та III триместрах вагітності. Розрізняють гостру й хронічну
форми пієлонефриту.
Клініка гострого пієлонефриту.
Хвороба характеризується раптовим початком,
високою температурою тіла, ознобом, інтоксикацією, адинамією. Дихання і пульс
часті, біль у крижах віддає у верхню частину живота, за ходом сечоводів, у пах, стег
но, статеві губи. Можуть виникнути тяжкі ускладнення: апостематозний нефрит
(гнійне ураження тканин нирки), карбункул нирки, паранефрит (запалення навколо-
ниркових тканин). Існують і приховані форми пієлонефриту, які важко виявити. Іноді
пієлонефрит поєднується з післяпологовими інфекційними захворюваннями, що та
кож ускладнює його діагностику. У разі приєднання сечокам’яної хвороби значно
погіршується перебіг пієлонефриту.
Діагностика.
Крім клініки, велике значення мають результати лабораторного об
стеження. Під час аналізу крові виявляють лейкоцитоз, зрушення формули крові
ліворуч, помірну анемію, збільшення ШОЕ.
При біохімічному дослідженні крові констатують гіпопротеїнемію, зменшення
кількості альбумінів і збільшення рівня глобулінів, іноді — деяке збільшення концен
трації сечовини і креатиніну. У сечі міститься велика кількість лейкоцитів (піурія).
Для визначення джерела лейкоцитурії треба провести порційне дослідження сечі
(трисклянкова проба). Високий вміст лейкоцитів свідчить про запалення верхніх
сечових шляхів.
З
метою підрахунку формених елементів у 1 мл сечі беруть середню порцію
сечі. У нормі в І мл сечі міститься не більше як 2000 еритроцитів, 4000 лейкоцитів і
100 циліндрів.
За допомогою бактеріологічного дослідження сечі визначають ступінь бактеріурії
й антибіотикограму — чутливість збудника до антибіотиків. У разі інфекції сечових
шляхів у 1 мл сечі міститься понад 100 000 (10
5
) мікробних тіл. Існують і точніші
методи. Це посів сечі на агар, різні методи мікроскопії тощо.
Ультразвукове сканування (ультрасонографія) дає можливість визначити розмі
ри нирок, товщину кіркового шару, розмір миски, виявити пухлину, камені та ін.
Рентгенографічне і радіонуклідне дослідження (оглядова рентгенографія, ретро
градна урографія та ін.) проводять тільки в післяпологовий період.
ЛікуЬання гострого пієлонефриту.
Спеціальної дієти не треба, але гострих страв
слід уникати. Рекомендують достатню кількість рідини (до 2 л на добу), сечогінні
засоби (нирковий чай, петрушка городня, хвощ польовий, шипшина корична та ін.).
Медикаментозне лікування проводять з урахуванням анамнезу, негативної дії
препаратів на плід. Якщо функція нирок порушена, дози препаратів зменшують у
2—4 рази.
У I, II
4a
III триместрах вагітності призначають препарати групи пеніциліну
(оксациліну натрієву сіль, ампіциліну натрієву сіль, карбеніциліну динатрієву сіль).
Після пологів розширюють спектр антибіотиків: аміноглікозиди (гентаміцину суль
фат, канаміцин), ампіокс, а також цефалоспорини (кетоцеф, цефалізин, цефуро-
ксим). Цефалоспорини вводять внутрішньовенно, внутрішньом’язово по 0,5—1 г
3—4 рази на добу протягом 4—8 діб.
Аміноглікозиди (особливо гентаміцину сульфат) мають широкий спектр дії.
Але треба враховувати їх ото- та нефротоксичну дію. Тому вводять їх протягом
5—7 діб. Добова доза гентаміцину сульфату становить 0,12—0,16 г (по 0,04 г 3 рази
на добу).
266