Стр. 268 - Акушерство Жученко 1994

Упрощенная HTML-версия

Шляхи поширення інфекції: висхідний, гематогенний, лімфогенний. Найчастіше
виникає пієлонефрит у II та III триместрах вагітності. Розрізняють гостру й хронічну
форми пієлонефриту.
Клініка гострого пієлонефриту.
Хвороба характеризується раптовим початком,
високою температурою тіла, ознобом, інтоксикацією, адинамією. Дихання і пульс
часті, біль у крижах віддає у верхню частину живота, за ходом сечоводів, у пах, стег­
но, статеві губи. Можуть виникнути тяжкі ускладнення: апостематозний нефрит
(гнійне ураження тканин нирки), карбункул нирки, паранефрит (запалення навколо-
ниркових тканин). Існують і приховані форми пієлонефриту, які важко виявити. Іноді
пієлонефрит поєднується з післяпологовими інфекційними захворюваннями, що та­
кож ускладнює його діагностику. У разі приєднання сечокам’яної хвороби значно
погіршується перебіг пієлонефриту.
Діагностика.
Крім клініки, велике значення мають результати лабораторного об­
стеження. Під час аналізу крові виявляють лейкоцитоз, зрушення формули крові
ліворуч, помірну анемію, збільшення ШОЕ.
При біохімічному дослідженні крові констатують гіпопротеїнемію, зменшення
кількості альбумінів і збільшення рівня глобулінів, іноді — деяке збільшення концен­
трації сечовини і креатиніну. У сечі міститься велика кількість лейкоцитів (піурія).
Для визначення джерела лейкоцитурії треба провести порційне дослідження сечі
(трисклянкова проба). Високий вміст лейкоцитів свідчить про запалення верхніх
сечових шляхів.
З
метою підрахунку формених елементів у 1 мл сечі беруть середню порцію
сечі. У нормі в І мл сечі міститься не більше як 2000 еритроцитів, 4000 лейкоцитів і
100 циліндрів.
За допомогою бактеріологічного дослідження сечі визначають ступінь бактеріурії
й антибіотикограму — чутливість збудника до антибіотиків. У разі інфекції сечових
шляхів у 1 мл сечі міститься понад 100 000 (10
5
) мікробних тіл. Існують і точніші
методи. Це посів сечі на агар, різні методи мікроскопії тощо.
Ультразвукове сканування (ультрасонографія) дає можливість визначити розмі­
ри нирок, товщину кіркового шару, розмір миски, виявити пухлину, камені та ін.
Рентгенографічне і радіонуклідне дослідження (оглядова рентгенографія, ретро­
градна урографія та ін.) проводять тільки в післяпологовий період.
ЛікуЬання гострого пієлонефриту.
Спеціальної дієти не треба, але гострих страв
слід уникати. Рекомендують достатню кількість рідини (до 2 л на добу), сечогінні
засоби (нирковий чай, петрушка городня, хвощ польовий, шипшина корична та ін.).
Медикаментозне лікування проводять з урахуванням анамнезу, негативної дії
препаратів на плід. Якщо функція нирок порушена, дози препаратів зменшують у
2—4 рази.
У I, II
4a
III триместрах вагітності призначають препарати групи пеніциліну
(оксациліну натрієву сіль, ампіциліну натрієву сіль, карбеніциліну динатрієву сіль).
Після пологів розширюють спектр антибіотиків: аміноглікозиди (гентаміцину суль­
фат, канаміцин), ампіокс, а також цефалоспорини (кетоцеф, цефалізин, цефуро-
ксим). Цефалоспорини вводять внутрішньовенно, внутрішньом’язово по 0,5—1 г
3—4 рази на добу протягом 4—8 діб.
Аміноглікозиди (особливо гентаміцину сульфат) мають широкий спектр дії.
Але треба враховувати їх ото- та нефротоксичну дію. Тому вводять їх протягом
5—7 діб. Добова доза гентаміцину сульфату становить 0,12—0,16 г (по 0,04 г 3 рази
на добу).
266