Упрощенная HTML-версия
Антибактеріальна терапія потрібна й при безсимптомній бактеріурії — з метою
профілактики виникнення гострого пієлонефриту.
Хіміотерапевтичні препарати (нітроксолін) призначають протягом 2 тиж за та
кою схемою: у перші 4 доби по 2 таблетки 4 рази на добу, у наступні 10 діб по 1 таб
летці 4 рази на добу.
Кислота налідиксова за механізмом дії близька до антибіотиків, особливо актив
на стосовно кишкової палички, протея, клебсієли. Призначають у перші 4 доби по
2 капсули 4 рази на добу, у наступні 10 діб по 1 капсулі 4 рази на добу. У перші 3 міс
вагітності препарат не призначають.
Нітрофурани (фуразолідон, фурадонін, фурагін) діють на колібацилярну, кокову
флору і протей. Курс лікування становить 2 тиж. Протягом 4 діб уводять по 0,1 г
4 рази на добу, потім — по 0,1 г 3 рази на добу.
Сульфаніламідні препарати (уросульфан, етазол) активні щодо стафілококів і
ешерихій. Призначають по 0,5 г 4 рази на добу. Курс лікування триває 12—14 діб.
При пієлонефриті, зумовленому протеєм, доцільно призначати бактрим (по 2 таб
летки 2 рази на добу після їди). Курс лікування
8
—10 діб. Призначають тільки поро
діллям.
При інтоксикації організму проводять інфузійно-трансфузійну терапію (введен
ня гемодезу, реополіглюкіну, плазми, альбуміну, крові), у разі неефективності —
катетеризацію сечоводів. У деяких випадках (йеефективність лікування, тяжкий
стан хворої) показане оперативне втручання (декапсуляція нирки, нефростомія,
нефректомія).
Питання про переривання вагітності вирішують після обстеження в умовах ста-
ціонара. У разі виникнення нирковової недостатності або приєднання пізнього гес
тозу вагітність переривають у II або викликають пологи у III триместрі.
Оперативне розродження (кесарів розтин, накладання акушерських щипців)
здійснюють за акушерськими показаннями.
Для контролю за станом плода застосовують кардіотокографію, сцинтиграфію
плаценти, визначають вміст естрадіолу в плазмі крові і сечі, рівні термостабільної
лужної фосфатази та плацентарного лактогену тощо. Для корекції порушень у фето-
плацентарному комплексі вагітним призначають сигетин, ксантинолу нікотинат, малі
дози гепарину. Це дозволяє запобігти таким ускладненням пієлонефриту, як гіпоксія
і гіпотрофія плода, внутрішньоутробне інфікування, мертвонароджуваність, рання
дитяча смертність і захворювання в період новонароджуваності.
Важливим аспектом лікування є диспансеризація породіль, які перехворіли на
пієлонефрит, обстеження їх у поліклініці. З метою запобігання повторної вагітності
треба рекомендувати внутрішньоматкові спіралі, оскільки гормональні препарати
можуть призвести до повторного загострення пієлонефриту. Наступна вагітність
дозволяється після повного одужання.
Гломерулонефрит. Збудником захворювання у більшості випадків є р-гемолітич-
ний стрептокок групи А. Можливе виникнення сироваткового гломерулонефриту.
Звичайно гломерулонефрит виникає через 10—12 діб після ангіни, зумовленої
стрептококом або дією сенсибілізуючого чинника (вакцини).
Клініка.
З’являються набряки в ділянці обличчя, задишка, головний біль, біль у
крижах. Спостерігаються олігурія, гематурія, гіпертензія. У багатьох випадках гост
рий гломерулонефрит трактують як пізній гестоз.
На відміну від нефропатії вагітних для гломерулонефриту характерні значна кіль
кість білка у сечі, гематурія в ранні строки вагітності (до 28 тиж), збільшення на
267