Упрощенная HTML-версия
бряків. Має значення анамнез (хворіла до вагітності; розширення меж серця; акцент
II тону на аорті, гіпертензія). У тяжких випадках з’являється головний біль, спосте
рігаються розлади зору, відшарування сітківки, можливі крововиливи у мозок, уре
мічна кома. Настає внутрішньоутробна смерть плода, утворюються «білі інфаркти»
у плаценті. У разі наростання симптомів захворювання показане переривання ва
гітності.
Розрізняють нефротичну, гіпертонічну, змішану та латентну форми хронічного
гломерулонефриту.
Нефротична форма (нефрозо-нефрит)
характеризується поєднанням дистрофіч
них і запальних процесів у нирках. Проявляється набряком, протеїнурією, гіпопротеї-
немією, гіперхолестеринемією. Артеріальний тиск не збільшений.
Гіпертонічна форма
супроводжується гіпертензією; симптоми з боку нирок (ге
матурія, протеїнурія і циліндрурія) не виражені.
Змішана форма
характеризується яскраво вираженими дистрофічними проце
сами (протеїнурія, гіпоальбумінемія, набряки, гіпертензія, гіпертрофія серця, зміни
на очному дні).
Латентна форма
проявляється незначною протеїнурією без гіпертензії і набряків,
постійною гематурією.
Діагностика
грунтується на таких відомостях: 1) виявлення у сечі білка, цилін
дрів, еритроцитів (за пробою Нечипоренка — понад 2000 еритроцитів); 2) патологія
капілярів клубочків (клубочкова фільтрація менша за 60 мл/хв); 3) визначення за
лишкового азоту (у нормі 2—4 г/л), сечовини (у нормі до 8,3 ммоль/л), креатиніну
(у нормі 117 мкмоль/л). Крім цього, визначають рівень С-реактивного білка, титри
антистрептолізину і антигіалуронідази.
Лікування
переважно симптоматичне в умовах стаціонара. Особливого значення
надають харчуванню. Воно має бути висококалорійним, з високим вмістом білка.
Кількість солі обмежена до 5 г, рідини — до 800 мл на добу. При набряках признача
ють сечогінні препарати: фуросемід (по 0,04—0,08 г і більше) або дихлотіазид (по
25—50—75 мг), етакринову кислоту (по 0,05—0,1—0,2 мг) Оскільки при введенні
сечогінних препаратів вимиваються солі калію, призначають калію хлорид (по 1 г
З—4 рази на добу) або спіронолактон (по 4—8 таблеток, поступово зменшуючи
дозу). Сечогінні препарати призначають уранці натщесерце.
У великих дозах кортикостероїди, цитостатичні препарати, імунодепресанти зу
мовлюють ембріотоксичну та тератогенну дію на плід. Тому їх призначати не слід.
Для лікування гіпертензії використовують гіпотензивні препарати: резерпін (по
0,25 мг 3—4 рази на добу), метилдофу (по 0,25 мг 3—4 рази на добу), клофелін (по
0,075 мг 2—4 рази на добу), октадин (по 0,01—0,025 мг 1—2 рази на добу). Артері
альний тиск швидше знижується у разі поєднання гіпотензивних та сечогінних пре
паратів.
Дефіцит білка компенсують за допомогою переливання плазми, альбуміну.
Хворі на гломерулонефрит повинні стати на диспансерний облік. їх мають огля
дати окуліст і терапевт 2 рази на місяць. Треба встановити форму гломерулонефриту
і визначити можливість продовження вагітності.
При гострому гломерулонефриті, загостренні перебігу хронічного (при будь-якій
формі захворювання) вагітність протипоказана. Якщо жінка звернулась у пізні стро
ки вагітності, викликають передчасні (у 35—37 тиж) пологи, щоб не загинув плід.
Розродження відбувається через природні родові шляхи, абдомінальне втручання
призначають лише за акушерськими показаннями.
268