Упрощенная HTML-версия
Діагноз
виразкової хвороби ставлять на підставі скарг на біль у надчеревній ді
лянці, особливо після їди, нудоту, блювання, запор, а також результатів лаборатор
них і інструментальних досліджень. Рентгенологічний метод дослідження вагітним
протипоказаний. Оскільки для гестозу теж характерне блювання, потрібна диферен
ціальна діагностика з цим ускладненням вагітності. При гестозі не буває болю у жи
воті, блювання посилюється у відповідь на різні запахи, з’являється слинотеча. Ви
разкову хворобу треба відрізнити від багатьох захворювань.
При виразковій хворобі вагітність ускладнюється у ЗО % випадків блюванням
(гестозом), у 26 % — залізодефіцитною анемією, у 3,4
%
— шлунково-кишковою
кровотечею.
Лікування.
У період загострення хвороби призначають напівпостільний режим,
харчування малими дозами, дієту (стіл № 1 та № 1а за Певзнером). Вводять магнію
трисилікат (по 0,5 г 3 рази на добу), алюмінію гідроокис (по 1 чайній ложці 4 рази
на добу), глину білу, алмагель (по 1 чайній ложці 4 рази на добу), фосфалюгель,
настій із квіток ромашки лікарської, трави звіробою звичайного, деревію звичайного.
При болю призначають но-шпу (по 1 таблетці 3 рази на добу), метацин (по 0,002 г
2 рази на добу), метоклопрамід (по 10 мг 2 рази на добу). Ефективні полівітамінні
препарати («Гендевіт»), лужні мінеральні води. За 2—3 тиж до пологів проводять
курс противиразкового профілактичного лікування.
Для лікування виразкової хвороби широко застосовують препарати із групи бло-
каторів Н
2
-рецепторів стінки шлунка (циметидин, гастрозепін), які прискорюють за
гоювання виразки. Але ще й досі не вивчено їх дію на плід. Тому призначати їх ва
гітним поки що не слід. У більшості випадків при доброякісному перебігу виразкової
хвороби вагітність допустима, позаяк хвороба помітного впливу на розвиток плода не
справляє.
На випадок хірургічного втручання вагітність залишають.
Хворі на виразкову хворобу повинні бути на обліку у терапевта жіночої консуль
тації. Навесні і восени треба проводити курси профілактичного лікування.
У вагітних після резекції шлунка часто виникає гіпохромна залізодефіцитна ане
мія, яка важко піддається лікуванню. Хворим уводять препарати заліза протягом
вагітності. Диспансерний облік обов’язковий.
Хронічний холецистит — хронічне, часто рецидивуюче запалення жовчного мі
хура, збудниками якого є кишкова паличка, стрептококи, стафілококи та ін. Це най
поширеніше захворювання органів травлення.
Клініка
у вагітних різноманітна: тупий або гострий біль у правому підребер’ї,
який іррадіює у праву лопатку, праве плече, ключицю; нудота, гіркота у роті, згага.
Часто рухи плода провокують біль. У правому підребер’ї і правій лопатці визначають
ся зони підвищеної гіперестезії; симптоми Кера (посилення болю в ділянці жовчного
міхура при пальпації на вдиху), Ортнера (поява болю при перкусії жовчного міхура),
Мерфі (рефлекторна затримка вдиху при болючості, зумовленій пальпацією жовч
ного міхура), Мюссі-симптом, або френікус-симптом (біль при натискуванні між
ніжками грудино-ключично-соскового м’язу в ділянці над ключицею).
Діагностика.
Найважливішим методом лабораторної діагностики є дослідження
жовчі, одержаної при дуоденальному зондуванні, яке можна проводити протягом ва
гітності майже до пологів. При біохімічних дослідженнях жовчі виявляють високий
вміст ліпідів і низьку концентрацію жовчних кислот і білірубіну. З метою діагно
стики широко використовують ультразвукове дослідження.
Перебіг холециститу частіше загострюється у II половині вагітності. Це захворю
271