Упрощенная HTML-версия
Таким чином, діагностика апендициту у вагітних досить складна. Разом із тим
ця хвороба дуже небезпечна, позаяк можуть бути перфорація червоподібного від
ростка і перитоніт. Тому у разі появи підозри щодо апендициту вагітну негайно на
правляють у хірургічний стаціонар на оперативне лікування. Після операції з метою
збереження вагітності призначають препарати, що знижують збудливість матки (про
гестерон, спазмолітичні засоби). При гнійному перитоніті іноді крім видалення черво
подібного відростка вдаються до кесаревого розтину і видалення матки та дрену
вання черевної порожнини. При початковій формі перитоніту питання стосовно вида
лення матки вирішують індивідуально.
Непрохідність кишок (ileus). Поєднання непрохідності кишок із вагітністю буває
дуже рідко. Розрізняють динамічну непрохідність, коли просвіт кишки зберігається
(буває при перитоніті, після лапаротомії), ї механічну, або обтураційну (при заво
роті кишок, защемленні петлі кишки, інвагінації, притисненні кишки пухлиною,
спайках у черевній порожнині).
При вагітності ці чинники також мають патогенетичне значення. Але деякі автори
висловлюють припущення, що непрохідність кишок під час вагітності виникає вна
слідок притиснення їх вагітною маткою (на тлі гіпотонії кишок у зв’язку з вагіт
ністю) .
Головними ознаками хвороби є раптовий переймистий біль у животі, нудота, блю
вання, затримка газів і випорожнень, погіршення загального стану. На рентгенограмі
помітно горизонтальний рівень рідини у розтягнутих рідиною і газами петлях тонкої
і товстої кишок.
Диференціюють непрохідність кишок із перитонітом, перекрутом ніжки кістоми,
розривом матки, гострим апендицитом, розривом паренхіматозних органів.
Лікування.
Хворі потребують негайного хірургічного втручання. Питання про
збереження вагітності під час операції вирішують індивідуально залежно від строку
вагітності, механізму й причини виникнення кишкової непрохідності.
ЗАХВОРЮВАННЯ СИСТЕМИ КРОВІ І ВАГІТНІСТЬ
Анемія (недокрів’я) у вагітних спостерігається дуже часто. Розрізняють кілька
видів анемії: 1) анемія вагітних, що виникає внаслідок підвищених витрат заліза
на розвиток плода; 2) анемія як захворювання крові, що виникла до настання вагіт
ності з інших причин (гастрит, виразкова хвороба, маткові кровотечі, глистяна
інвазія, часта ангіна та ін.). У вагітних переважно буває гіпохромна анемія, яка
супроводжується зниженням вмісту заліза в еритроцитах.
Вагітні скаржаться на запаморочення, загальну слабкість, задишку. Під час,до-
слідження крові виявляються низький процент гемоглобіну, низький колірний по
казник, анізоцитоз, лейкопенію. Анемія вагітних позначається й на розвитку пло
да — у новонароджених спостерігаються ознаки гіпотрофії. Вагітність часто пере
ривається, а крововтрата, навіть у межах норми, тяжко переноситься жінкою (аж
до колапсу).
Лікування.
При раціональному лікуванні рівень гемоглобіну швидко підвищує
ться. Вагітним рекомендують свіжі овочі, фрукти, призначають препарати заліза.
Гіпохромна, мегалобластична анемія виникає внаслідок дефіциту в організмі
матері вітаміну В
12
. Час виникнення захворювання збігається з періодом переходу
мегалобластичного еритропоезу (на 4—5-му місяці вагітності) плода в нормоблас-
27S