Упрощенная HTML-версия
вагітність переривають. Але більшість авторів вважає, що переривання вагітності
різко погіршує перебіг гострого лейкозу, оскільки за рахунок організму плода ком
пенсується функція уражених хворобою кровотворних органів матері. Оперативне
втручання при гострому лейкозі деякі автори розглядають як метод порятунку ди
тини вмираючої матері.
Лікування.
Призначають переливання свіжої донорської крові, замороженої плаз
ми, кріопреципітату через 3—5 діб, преднізолон, антагоністи фолієвої кислоти,
вітаміни групи В, аскорбінову кислоту.
При хронічному лейкозі вагітність має сприятливіший перебіг, але ряд авторів
пропонують вагітність переривати у ранні строки.
ЕНДОКРИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ І ВАГІТНІСТЬ
Цукровий діабет і вагітність є важливою соціально-медичною проблемою. Це
пояснюється збільшенням кількості вагітних з цією недугою, негативним впливом
хвороби на організм жінки і плода, а також високою перинатальною смертністю при
згаданій патології.
Цукровий діабет визначається як стан хронічної гіперглікемії, який виникає вна
слідок впливу на організм багатьох екзогенних та генетично обумовлених чинників
або їх комбінації, його розвитку сприяють спадкова схильність, неправильне харчу
вання і порушення процесів обміну. Цукровий діабет спостерігається у 1,5—2 %
вагітних.
У хворих на цукровий діабет вагітність ускладнюється мимовільним перериван
ням (10—31 %), пізнім гестозом (30—40 %), багатоводдям (10—48 %), форму
ванням вад розвитку і виродливості плода. Пологи, як правило, мають тяжкий пере
біг, оскільки плід буває великим, а таз роділлі вузьким. Перебіг післяпологового
періоду ускладнюється кровотечею (унаслідок склерозу судин), появою запальних
процесів (через ослаблення організму), гіпогалактією (недостатність лактогенного
гормону). Материнська смертність досягає 0,2
%.
Вплив вагітності на перебіг цукрового діабету у різні періоди вагітності неодна
ковий. Деяке поліпшення спостерігається у 12—16 тиж (унаслідок впливу підшлун
кової залози плода) і на 2-гу — 5-ту добу після пологів (унаслідок видалення діабе
тичного гормону разом із плацентою).
Перебіг цукрового діабету погіршується у 18—38 тиж. Це зумовлено тим, що в
цей період підвищується цукрове навантаження на материнський організм у зв’язку
із забезпеченням плода цукром, посиленням глікогенолізу в печінці (внаслідок сти
муляції гіпофізу та надниркових залоз), а також збільшенням виділення сомато
тропного гормону. Має значення й те, що під впливом прогестерону підвищується
проникність нирок для цукру. Все це супроводжується підвищенням потреби в цукрі,
а за недостатності функції інсулярного апарата дуже порушується обмін речовин
(вуглеводів, жирів тощо). Клінічно це проявляється спрагою, поліурією, свербежем
шкіри і зовнішніх статевих органів, підвищенням рівня цукру в крові й сечі. Спосте
рігається схильність до ацидозу. Високий рівень цукру в крові, коливання його протя
гом доби, гіпоглікемія, ацидоз справляють негативний вплив на розвиток плода. Для
життя матері дуже небезпечні ацидоз, прекома і діабетична кома.
Перебіг діабету погіршується й під час пологів унаслідок фізичного перенаванта-
ження і потреби в додатковому джерелі енергії (глікогену тощо).
Класифікація цукрового діабету.
Для прогнозу щодо завершення вагітності і
277