тіла. Повні антитіла бівалентні, мають 2 активних центри, спричинюють аглютинацію
еритроцитів у сольовому середовищі й належать до класу гамма-глобулінів М, G.
Неповні резус-антитіла є блокуючими моновалентними. Виявляють їх за допомогою
реакції Кумбса. Вони агресивні, спричиняють тяжкі форми ГХП і ГХН.
Патогенез гемолітичної хвороби плода і новонародженого можна зобразити у
вигляді такої схеми.
Еритроцити плода (резус-срактор)—Кровотік матері
—"■
Резус-антитіла
—
Плацента
Отже, основним пусковим чинником виникнення ГХП є гемоліз еритроцитів
плода внаслідок резус-сенсибілізації організму матері й проникнення резус-антитіл
через плаценту в кров плода. При цьому виникають гемолітична анемія у плода і
компенсаторне екстрамедулярне кровотворення в печінці та селезінці у матері.
Клінічно це проявляється гепатоспленомегалією (збільшення печінки і селезінки).
Другим важливим пусковим патогенетичним чинником є накопичення непрямого
токсичного білірубіну (гіпербілірубінемія), негативна дія якого на організм проявля
ється жовтяницею шкіри, слизових оболонок, «ядерною» жовтяницею.
Блокада дихальних ферментів, накопичення проміжних продуктів обміну, наро
стання ацидозу, збільшення проникності судин і вихід рідкої частини крові в позасу-
динний простір та порожнину живота сприяють виникненню синдрому набряку. Бло
када ферменту глюкоранілтрансферази печінки поглиблює стан гіпербілірубінемії.
Клініка ГХН залежить від переважання тієї чи тієї ознаки хвороби (анемія,
жовтяниця або набряк). Визначають такі клінічні форми ГХН: 1) анемічна без жов
тяниці) ; 2) анемічна з жовтяницею; 3) анемічна з жовтяницею і набряком.
Клініка резус-конфлікту.
У 30 % випадків ГХП проявляється синдромом, який
складається із 4 груп ознак: 1) загальні рефлекторні порушення у вигляді запамо
рочення, слабкості, головного болю; 2) зниження тонусу матки, біль унизу живота;
3) ускладнення вагітності (гестози, гіпохромна анемія, гіпотензія, порушення функ
ції печінки); 4) порушення функції серцево-судинної системи плода, збільшення
його рухливості, викидні, антенатальна загибель.
Діагностика резус-конфлікту.
Передусім слід з’ясувати, чи не було переливання
10
4—1592
289