Упрощенная HTML-версия
внутрішньом’язово через 1 добу; 15 ін’єкцій); ціанокобаламін (по 200 мкг внутріш
ньом’язово через 1 добу; 15 ін’єкцій); піридоксин (по 1 мл внутрішньом’язово через
1 добу; 15 ін’єкцій). Окрім ін’єкційних препаратів призначають усередину метіонін
(по 0,5 г 2 рази на добу); аскорутин (по 1 таблетці 3 рази на добу протягом 2 тиж).
Широко застосовують антигістамінні препарати (кальцію хлорид, супрастин, димед
рол, дипразин, діазолін та ін.). Раціон вагітної має містити сир (200 г на добу), від
вари шипшини або чорної смородини (по
1
/
2
склянки 3 рази на добу). У разі наро
стання резус-конфлікту інтенсивність терапії збільшують. Хворим II групи призна
чають додатково на 2-й і 3-й курси лікування преднізолон (по 15 мг 2 рази на добу
протягом 21 доби), кортикотропін (по 25 ОД внутрішньом’язово щодня протягом
10 діб) або поліглюкін (по 50—100 мл внутрішньовенно через 3—4 доби; 5—6 ін’єк
цій).
Хворим III групи, окрім десенсибілізуючої терапії з використанням кортико
стероїдів, декстранів, антианемічних засобів, вітамінотерапії, пересаджують клаптик
шкіри чоловіка 3—4 рази протягом вагітності з проміжком 4—5 тиж або підсаджу
ють лімфоцити чоловіка за методом Говалла, особливо у разі загрози викидня. Для
захисту плода від агресії антитіл рекомендують розродження у строк не раніше як
34 тиж вагітності (бажано в 36—37 тиж).
Розродження відбувається через природні родові шляхи. При цьому обов’язкові
підготовка до пологів, амніотомія і стимуляція родової діяльності; операція кесаре
вого розтину — за акушерськими показаннями. Метод внутрішньоутробного пере
ливання крові плода не знайшов широкого застосування внаслідок технічної склад
ності. Під час пологів дуже важливо визначити стан легенів у плода. Це потрібно для
діагностики синдрому дихальних порушень у плода і новонародженого, що може
зумовитись недостатністю сурфактанту (антиателектатична речовина на альвеолах).
Для цього використовують тест Клементса, який грунтується на тому, що лецитин
(складова частина сурфактанту) виділяє гази при змішуванні навколоплідних вод
з 95 % етиловим спиртом. Поява піни свідчить про зрілість легеневої тканини.
Якщо піна не утворюється, легені незрілі і слід чекати синдрому дихальних порушень.
З метою запобігання його появі призначають кортикостероїди, зокрема дексаме-
тазон.
Профілактика ГХН
грунтується на нейтралізації резус-антигену в еритроцитах
плода, що проникли через плаценту в кров’яне русло матері. Це здійснюють уведен
ням після пологів (аборту) імуноглобуліну антирезус-D. Цей імуноглобулін одер
жують з крові людей з високим титром резус-антитіл. Препарат уводять внутрішньо
м’язово (по 5 мл) жінкам з належністю крові Rh—, якщо в їх крові немає резус-
антитіл, а також тим, хто народив дитину з належністю крові Rh + , у перші 24—
48 год після пологів.
Механізм профілактики резус-сенсибілізації організму матері пояснюється зв’я
зуванням резус-фактора в еритроцитах плода, які проникли у кров’яне русло матері,
резус-антитілами імуноглобуліну антирезус-Д. Одна доза імуноглобуліну може
«нейтралізувати» 10 мл крові плода.
Якщо на 2-гу — 3-тю добу після введення резус-антитіл за допомогою імуногло
буліну їх ще не вдалось виявити, то його доза достатня для «нейтралізації»
резус-антигену в кров’яному руслі матері.
Контрольне дослідження з приводу виявлення можливої резус-сенсибілізації
материнського організму здійснюють через 6—12 міс після введення імуноглобуліну
антирезус-Д. Якщо при цьому виявляють материнські резус-антитіла, то це свідчить
10*
291