Упрощенная HTML-версия
Крім цього, для боротьби з гіпербілірубінемією 1—2 рази на добу вводять плаз
му і реополіглюкін (по 10 мл на 1 кг маси тіла дитини). Призначають вітамінні
препарати, глутамінову кислоту (по 1 чайній ложці 1 % розчину 3 рази на
добу).
Для поліпшення функції печінки призначають метіонін, есенціале, гамма-глобулін
та ін. При ознаках ураження центральної нервової системи (збудження, судома)
доцільно вводити аміназин (по 2—4 мг на 1 кг маси тіла 3 рази на добу). Добрий
ефект дає оксигенотерапія.
У випадку ураження надниркових залоз, що звичайно спостерігається при тяжкій
формі жовтяниці, призначають стероїдні гормони (преднізолон, преднізон, гідро
кортизон).
При порушенні білірубіновидільної функції печінки (білий кал, синдром згу
щення жовчі) для поліпшення прохідності жовчі призначають 20—25 % розчин маг
нію сульфату (по 1 чайній ложці 2—3 рази на добу протягом 6—8 діб), грілку на
ділянку печінки і масаж ділянки жовчного міхура.
Діти з ГХН потребують особливих нагляду і харчування (краще їх годувати
донорським молоком протягом 2—3 тиж). Питання про годування молоком матері
вирішують індивідуально.
Діти, які перенесли ГХН, повинні бути на диспансерному обліку під спостере
женням педіатра, психоневролога. У віці 3—4 тиж у дитини може виникнути анемія,
тому протягом 2 міс треба уважно стежити за динамікою рівня гемоглобіну, вмісту
еритроцитів. Для цього роблять аналіз крові 1 раз на 10—14 діб.
ОСОБЛИВОСТІ ІМУНОКОНФЛІКТУ ЗА АВО-СИСТЕМОЮ
При гетероспецифічній вагітності (різні групи крові у плода і матері) частота
розвитку ГХН за АВО-системою складає 2,6 %, а стосовно загального числа ново
народжених — 0,5 %. Частіше спостерігається при першій вагітності у жінок з гру
пою крові 0 (І), а у плода — А (II) або В (III).
Патогенез ГХН такий, як і при резус-конфлікті. Провокуючими чинниками
конфлікту за АВО-системою можуть бути інфекція, вакцинація, паразити з субстан
ціями А і В. Перинатальна смертність нижча, ніж при резус-конфлікті. Тяжкого
ураження плода не буває.
Діагностика.
Визначають групу крові у обох батьків і рівень гемолізінів у крові
матері. При амніоцентезі визначають ті самі показники, що й при резус-конфлікті,
а також групу крові новонародженого і матері. Лікування таке, як і при резус-
конфлікті.
Лейкоцитарна ізосенсибілізація антигенами плода материнського організму дове
дена. Виявлено понад 20 лейкоцитарних антигенів, які спричинюють ізосенсибілі-
зацію у 43,8 % вагітних. У сироватці крові цих вагітних виявляють повні і неповні
антилейкоцитарні антитіла. У разі ізосерологічної несумісності крові матері й плода
можуть виникнути лейкопенія і нейтропенія у плода, а також статись мимовільний
викидень і передчасні пологи. Тому обстеження, спрямоване на виявлення ізосенси-
білізації за лейкоцитарним антигеном, може допомогти з’ясувати природу акушер
ської патології.
Встановлено ізосенсибілізацію до резус-фактора і лейкоцитарних антигенів. Дане
поєднання значно погіршує перебіг імуноконфлікту. Передбачається, що за такої
293