Найкращий метод зганяння пухирного занеску — посилення скоротливої здат
ності матки за допомогою введення гіфотоцину, окситоцину та інших засобів.
У разі підозри на пухирний занесок акушерка повинна негайно направити вагітну
в спеціалізований стаціонар^кщо ж через значну кровотечу хвору не можна транс
портувати, акушерка повинна негайно викликати лікаря до хворої. До прибуття ліка
ря вона має визначити групу крові хворої, підготувати кров для переливання, збира
ти в окрему посудину виділення з матки. В особливих випадках, коли профузна
кровотеча загрожує загибеллю хворої, акушерка повинна перелити кров і у міру мож
ливості видалити пухирний занесок із порожнини матки пальцями^ Для посилення
скорочень м’язів матки вводять внутрішньом’язово пітуїтрин для ін’єкцій (по 0,25 мл
через ЗО хв), а хінін усередину (по 0,15—0,2 г).
При пухирному занеску можуть утворитися пухлини яєчників — лютеїнові кісти
(кісти жовтого тіла). Після спорожнення матки ці кісти досить швидко зникають.
Пухирний занесок іноді перероджується у злоякісну пухлину — хоріонепіте-
ліому. Тому жінка, у якої був пухирний занесок, повинна перебувати під система
тичним наглядом лікаря протягом тривалого часу (1 —1,5 року) і провести профілак
тичний курс лікування метотрексатом.
Хоріонепітеліома — злоякісна пухлина, яка розвивається винятково з епітеліаль
них елементів хоріона. Найчастіше вона утворюється з пухирного занеску, але
може розвинутися як після аборту, так і після пологів. У таких випадках через кіль
ка місяців у хворої з’являються симптоми новоутворення: маткові кровотечі, підви
щення температури тіла, схуднення. Іноді на перше місце виступають біль у грудях,
кашель, кровохаркання. Ці симптоми свідчать про наявність метастазів у легенях.
Метастази можуть утворюватися і в стінках піхви (у вигляді вузла або виразки
синьо-багрового кольору). При цьому вони більші, ніж первинні пухлини у матці.
Часто при описуваній патології яєчники перетворюються на лютеїнові кісти, як при
міхуровому заносі.
Для діагностики хоріонепітеліоми треба зробити пробні вишкрібання вмісту
матки з обов’язковим наступним гістологічним дослідженням його. Як тільки діагноз
підтвердиться, потрібна негайна операція — видалення матки разом із яєчниками і
матковими трубами. Після операції проводять лікування естрогенами. Залежно від
стану хворої внутрішньом’язово вводять 2 % розчин синестролу (по 1—4 мл на
ін’єкцію). Лікування синестролом проводять під контролем біологічних реакцій, і
триває воно доти, доки ці реакції будуть позитивними. Проводять курс лікування
метотрексатом, за показаннями — хірургічну корекцію.
Багатоводдя (polyhydramnia) — патологія вагітності, за якої в амніотичній по
рожнині скупчується надлишкова кількість вод. У нормі перед пологами кількість
навколоплідних вод становить 1 —1,5 л, при багатоводді — 3—10 л. Причини багато
воддя ще не з’ясовані. Одні автори причиною багатоводдя вважають порушення сек
реції епітелію амніону, інші — аномалії розвитку плода (аненцефалія, гідроцефалія
тощо), ще інші — різні захворювання матері (цукровий діабет, нефрит та ін.).
Звичайно кількість вод починає збільшуватися з другої половини вагітності.
Розрізняють гостру і хронічну форми багатоводдя.
Гостре багатоводдя розвивається швидко. Воно зумовлює задишку, відчуття роз
пирання в животі, набряки, часто асцит. Ця форма багатоводдя спостерігається
дуже рідко.
Хронічне багатоводдя розвивається поступово, і симптоми його наростають
наприкінці вагітності.
30
}