Упрощенная HTML-версия
Вважають, що ефект від їх застосування пов’язаний із значним посиленням
скоротливості маткових труб. Яйцеклітина швидко евакуюється із статевих шляхів.
Навіть у разі запліднення вона потрапляє у матку в дуже ранній стадії, коли імплан
тація ще не настає.
Застосовують різні види внутрішньоматкових засобів. Це поліетиленова спіраль
Ліппса (інертний ВМЗ), Т-СИ 200 (містить мідь, а тому справляє медикаментоз
ний вплив). У наш час перевагу надають міні-моделям медикаментозних ВМЗ, які
містять мідь або срібло («Соррег-7», «Bio-Cuprum»).
Протипоказання до застосування ВМЗ: 1) захворювання жіночих статевих орга
нів, що часто загострюються; 2) інфекційно-септичні процеси, що супроводжуються
підвищенням температури тіла;
3) істміко-цервікальна недостатність;
4) доброякісні та злоякісні пухлини жіночих статевих органів;
5) поліпоз каналу шийки матки, лейкоплакія, ерозія шийки матки;
6) поліпоз, гіперплазія слизової оболонки;
7) туберкульоз статевих органів;
8) вади розвитку матки, внутрішньоматкові синехії;
9) порушення менструального циклу (мено-, метрорагія);
10) анемія;
11) порушення зсідання крові (геморагічний діатез, тромбоцитопенія).
Умови проведення внутрішньоматкової контрацепції.
Перед внутрішньоматковою
контрацепцією слід провести бактеріоскопічне дослідження мазків із каналу шийки
матки, піхви та сечівника, а також клінічний аналіз крові. ВМЗ можна вводити лише
у разі нормальних показників гемограми, І—II ступені чистоти піхвового вмісту.
ВМЗ вводять на 5—7-му добу менструального циклу, або відразу після неусклад-
неного переривання вагітності, або через 4—6 міс після неускладнених пологів.
У деяких випадках допустимо введення ВМЗ на 5—6-ту добу після неускладне
них пологів за умови нормального перебігу післяпологового періоду.
Жінкам, які лікувалися з приводу запальних процесів у матці, маткових трубах
чи яєчниках, ВМЗ вводять лише через 6—10 міс, якщо немає загострення хвороби.
Якщо після операції є рубці на матці, питання про введення ВМЗ вирішують інди
відуально. Але це стає можливим лише через 3—6 міс після хірургічного втручання.
Техніка введення ВМЗ.
В асептичних умовах після попереднього піхвового дослідження зовнішні
статеві органи обробляють 1
%
розчином йодонату. У піхву вводять ложкоподібне дзеркало з підйомни
ком. Піхву та шийку матки дезинфікують 1 % розчином йодонату, після чого шийку матки додатково
обробляють 70 % етиловим спиртом.
Передню губу шийки матки захоплюють кульовими щипцями. Проводять зондування каналу шийки
матки та порожнини матки, загальна довжина яких дорівнює 6,5—8 см. Після цього ВМЗ вводять у по
рожнину матки за допомогою провідника. Потім провідник виймають, а нитки з ВМЗ обрізують на від
стані 2—3 см від зовнішнього зіву шийки матки. Піхвову частину шийки матки обробляють 70 % етиловим
спиртом.
По закінченні процедури у журналі записують прізвище, ім’я та по батькові пацієнтки, дату введення
ВМЗ, номер карти диспансерного спостереження, дату явки до лікаря.
Після введення ВМЗ жінку залишають на 1—2 хв на гінекологічному кріслі, оскільки їй не можна
швидко переходити у вертикальне положення. У разі появи запаморочення, слабкості, нудоти, болю
внизу живота жінку потрібно покласти на кушетку, дати понюхати аміаку 10 % розчин, внутрішньо-
м’язово ввести спазмолітичні та знеболюючі препарати.
Після введення ВМЗ можливі незначні кров’янисті виділення протягом 3—5 діб
або неінтенсивний біль унизу живота. Цей стан не потребує лікування.
31S