Упрощенная HTML-версия
гено-глюкозо-вітаміно-кальцієвий фон. О 9-й годині вводять внутрішньовенно 20 мл
40 % розчину глюкози, 10 мл 10 % розчину кальцію глюконату, внутрішньом’язово
1 мл 5 % розчину тіаміну. Після 12-ї години вводять естрогени — по 300—500 МО
на 1 кг маси тіла. Бажано проводити оксигенотерапію.
Після такої підготовки визначають готовність організму до пологів. Для цього
використовують такі методи.
1. Визначення готовності шийки матки до пологів (розтяжності її, вкорочення
тощо) має велике діагностичне значення. Готовність шийки матки до пологів —
ознака нормальної родової діяльності.
2. Визначення функціонального стану вегетативної нервової системи за допомо
гою дерматографізму (або штрихової проби). За допомогою скляної тупої палички
на передній черевній стінці нижче від пупка роблять два штрихи навхрест. Спостері
гають протягом 7 с. Поява рожевої смуги — ознака переважання парасимпатико-
тонії і готовності організму до пологів. Поява білої смуги свідчить про переважання
симпатикотонії і неготовність організму до пологів. Існує багато інших аналогічних
проб (потовидільна реакція, окоруховий рефлекс Ашнера — Дайніні, проба Мак
Клюра— Олдріча тощо).
3. Цитологія піхвових мазків. Визначають кількість поверхневих, проміжних,
човноподібних клітин і їх співвідношення. Великий процент поверхневих клітин
(60—70 %) свідчить про гіперестрогенію і готовність організму до пологів («строк
пологів»).
4. Окситоциновий тест. У 100 мл 5 % розчину глюкози розводять 0,2 мл оксито-
цину. Якщо організм готовий до пологів, внутрішньовенне введення 2—З мл цього
розчину супроводжується переймами.
5. Визначення чутливості матки до кальцію хлориду. Внутрішньовенно вводять
10 мл 10 % розчину кальцію хлориду. Збільшення тонусу матки у відповідь на це
свідчить про готовність організму до пологів.
6. Анаприліновий тест. Призначають анаприлін (по 0,04 г 2 рази з інтервалом
З—4 год). Поява болю внизу живота або в крижах — ознака готовності організму
до пологів.
Лікування слабкості родової діяльності та її стимуляція.
Існуючі методи стиму
лювання і викликання родової діяльності грунтуються на таких принципах: 1) збіль
шення вмісту ацетилхоліну, що конче потрібний для скорочення матки (стимуля
ція функції кишок за допомогою рицинової олії, очисної клізми); 2) посилення
скорочення м’язів матки (за допомогою введення окситоцину, простенону,
динопросту тощо); 3) створення енергетичної бази (введення глюкози, вітамінних
препаратів, кальцію глюконату на фоні призначення фолікуліну, синестролу
тощо).
Загальні положення про стимуляцію родової діяльності:
1) у деяких випадках
родову діяльність викликають з самого початку; 2) стимуляцію здійснюють тільки
у разі готовності організму до пологів; 3) стимулятори (окситоцин, простенон, дина-
прост) вводять на фоні спазмолітичних засобів, тобто їх поєднують; 4) за відсутності
ефекту від перших двох турів викликання родової діяльності при третьому (прово
дять через 24—48 год) здійснюють амніотомію з наступним медикаментозним родо-
збудженням; 5) у разі слабкості родової діяльності і втоми роділлі забезпечують
медикаментозний сон (вводять 20 мл 20 % розчину натрію оксибутирату); 6) у разі
ригідності шийки матки і відкриття її на 6—7 см роблять насічки на шийці матки;
7) обов’язково слід враховувати протипоказання до застосування стимуляції родової
11
4—1592
321