Упрощенная HTML-версия
Важливе діагностичне значення має рівень діастолічного тиску (ДТ). Висо
кий ДТ свідчить про спазм периферичних судин. При цьому знижується пульсовий
тиск (різниця між максимальним і мінімальним тиском). У нормі його рівень ста
новить не менше 40 мм рт. ст. (5,3 кПа). Зниження ДТ до 20 мм рт. ст. (2,7 кПа)
свідчить про низький хвилинний об’єм серцевого викиду крові і виснаження м’я
зів серця. Тому потрібно призначити відповідну інфузійну терапію, серцеві за
соби.
3. Ц е н т р а л ь н и й в е н о з н и й т и с к відбиває взаємовідносини між ве
нозним припливом крові до серця і правим серцевим викидом крові. Цим визнача
ється венозний тиск у великих венах. У нормі він становить 80—100 мм вод. ст.
(0,78—0,98 кПа). Вимірюють ЦВТ за допомогою апарата Вальдмана, а також вве
дення катетера у великі венозні судини (підключична вена). За допомогою ЦВД
контролюють ефективність інфузійної терапії. Якщо ЦВТ при інфузійній терапії
підвищився до 140 мм вод. ст. (1,37 кПа), то інфузію слід припинити. При ЦВТ
нижче 50 мм вод. ст. (0,43 кПа) інфузію слід продовжити. Інфузійну терапію завжди
здійснюють під контролем ЦВТ. Якщо ЦВТ дорівнює 0, незважаючи на інфузійну
терапію, значить кровотеча триває.
4. П о г о д и н н и й д і у р е з контролюють за допомогою катетера, введеного
у сечовий міхур. У нормі за 1 год виділяється 50—70 мл сечі. Якщо погодинний
діурез становить менше 30 мл, то це свідчить про централізацію кровообігу та нирко
ву недостатність. Якщо AT і ЦВТ при інфузійній терапії підвищились, а погодинний
діурез залишається низьким, інфузійну терапію слід продовжити. При цьому вну
трішньовенно вводять суміш Сальникова (100 мм 0,5 % розчину новокаїну і 100 мл
10 % розчину глюкози). Коли ж і при цьому ЦВТ знижується (внаслідок збільшення
об’єму судинного русла після введення новокаїну), то в другу вену вводять поліглю-
кін (200—400 мл).
5. К о л і р і т е м п е р а т у р а ш к і р и в е р х н і х і н и ж н і х к і н ц і
в о к . Якщо стопи і кисті рук холодні, нігті ціанотичні, то це свідчить про централі
зацію кровообігу і недостатню інфузійну терапію. І навпаки, рожеві нігті, тепла
шкіра свідчать про виведення хворої із стану шоку, тобто достатню інфузійну тера
пію.
Крім цих показників, визначають ще гематокрит (норма 0,4 г/л), вміст гемо
глобіну (норма 120 г/л), рівень загального білка в крові (норма 74 г/л), коагуло-
граму, кислотно-основний стан, рівень електролітів (у нормі рівень натрію становить
152 ммоль/л, калію — 5 ммоль/л, хлору — 105 ммоль/л та ін.), знімають електро
кардіограму.
О б ’ є м к р о в о в т р а т и вимірюють за допомогою підкладного посуду (нир
коподібної миски). Крім цього пелюшки, просочені кров’ю, зважують. Знаючи масу
сухої пелюшки, легко визначити кількість втраченої крові. Додаючи одержані по
казники, визначають загальну крововтрату.
Крім цього, можна орієнтуватись і на такі параметри, як відносна маса крові,
рівень гемоглобіну, гематокрит, оскільки їх величина залежить від об’єму крово
втрати (табл. 5).
Таким чином, рівень гемоглобіну і гематокрит знижуються відповідно до об’єму
крововтрати. Відносна маса крові спочатку підвищується, а при масивних крово
втратах (понад 1500 мл) — знижується.
374