Упрощенная HTML-версия
РОЗРИВИ ПРОМЕЖИНИ, ЗОВНІШНІХ
СТАТЕВИХ ОРГАНІВ І ПІХВИ
У періоді зганяння плода відбувається значне розтягнення піхви, зовнішніх
статевих органів і промежини. У зв’язку з цим нерідко буває ушкодження їх, особ
ливо промежини. Розриви належать до найчастіших видів акушерської патології.
Вони спостерігаються у середньому в 10—12 % роділь. При перших пологах роз
риви промежини бувають у 2—3 рази частіше, ніж при повторних.
Розриви промежини. Виникненню розривів промежини сприяють такі об
ставини:
1) втрата еластичності (ригідність) тканин, рубці після попередніх пологів,
висока промежина;
2) прорізування голови несприятливим розміром, як це буває у разі розгиналь
них передлежань, великої голови, щільності її кісток і недостатньої конфігурації
(переношений плід);
3)
розродження за допомогою хірургічного втручання (накладання щипців
та ін.);
4) вузький таз, особливо плоскорахітичний (швидке прорізування) та інфан
тильний (вузький лобковий кут);
5) неправильне ведення пологів, передчасне розгинання і швидке прорізування
голови.
Розрізняють мимовільний і штучний розриви промежини. До мимовільних на
лежать ушкодження, що виникли незалежно від зовнішніх впливів. Штучними
вважають розриви, які стались унаслідок помилок у веденні пологів або у зв’язку
із завершальними пологи операціями.
Розрив може розпочатися із стінки піхви і поширитись на промежину. Частіше
він розпочинається із задньої спайки, поширюється на промежину і може перейти
на стінки піхви. Ушкодження промежини настає раптово, хоч йому звичайно пере
дують зміни, які свідчать про загрозу розриву.
У зв’язку з наростаючим тиском голови, промежина куполоподібно вигина
ється, стає ціанотичною і набрякає. Ці ознаки свідчать про стиснення вен та утруд
нення відтікання венозної крові з тканин промежини.
Далі просвіт артерій стискається, що призводить до анемізації тканин. У зв’язку
з цим шкіра промежини стає блискучою, на ній з’являються дрібні тріщини.
Зазначені зміни (випинання промежини, ціаноз, набряк, побіління) є ознаками
загрози розриву промежини.
У разі загрози розриву промежини роблять серединний розріз її — перинео-
томію. Гладенькі краї різаної рани загоюються після накладання швів краще, ніж
нерівні краї рваної.
Розрізняють три ступені розриву промежини.
1. Розрив І ступеня характеризується порушенням задньої спайки (невеликої
ділянки шкіри промежини і стінки піхви); м’язи промежини залишаються неушко-
дженими (мал. 248).
2. Розрив II ступеня (діагностують у разі порушення цілості шкіри промежини,
стінки піхви і м’язів промежини, крім ділянки зовнішнього сфінктера прямої
кишки (мал. 249).
3. Розрив III ступеня встановлюють у тих випадках, коли крім названих вище
396