Упрощенная HTML-версия
Перший шов накладають на 0,5 см вище від кута рани, наступні — від вершини
розриву до краю шийки через 1 см один від одного. Після закінчення зашивання
рани шви змазують розчином йоду спиртовим. Зараз пропонують накладати дво
рядний шов на розрив шийки матки.
Профілактика розривів полягає в обережному, вмілому веденні пологів та до
триманні належних умов у процессі проведення акушерських операцій.
ГЕМАТОМИ ЗОВНІШНІХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ І ПІХВИ
Розрив судин без ушкодження шкіри зовнішніх статевих органів і стінки піхви
призводить до виникнення гематом. Вони виникають у ділянці великих-статевих
губ, промежини, під стінкою піхви. Величина гематом залежить від калібру по
шкодженої судини і здатності крові до зсідання. Іноді вони мають такі розміри,
як голова новонародженого. У разі значної кровотечі гематоми поширюються
на навколопіхвову клітковину, локалізуються під шкірою статевих губ і в ділянці
сідничних м’язів.
Гематоми спостерігаються рідко. Виникнення їх звичайно пов’язане з меха
нічною дією, яка спричинює ушкодження стінок судин. У їх розвитку велику роль
відіграють чинники, що знижують здатність крові зсідатись та зменшують еластич
ність стінок судин. У разі патологічних змін у судинній системі гематома
може виникнути без пошкодження ззовні. Гематоми рідко бувають під час вагіт
ності (травми), звичайно вони виникають під час пологів (унаслідок накладання
щипців, екстракції плода, швидких або затяжних пологів).
Клініка характеризується виникненням синюшно-багрового утворення в ділянці
зовнішніх статевих органів або під слизовою оболонкою піхви. У разі значного
скупчення крові відзначають напруження тканин над ділянкою крововиливу і бо
лючість. Значний крововилив супроводжується появою ознак анемії.
Гематоми нерідко інфікуються, що зумовлює їх нагноєння. У таких випадках
підвищується температура тіла, виникає озноб, посилюється біль, змінюється фор
мула крові.
Розпізнавання гематоми не становить особливих труднощів. Характерними
ознаками їх є синьо-багрове забарвлення, відсутність виразних меж новоутворення,
пастозна або еластична консистенція.
Якщо
гематома велика, може бути дефор
мація зовнішніх статевих органів.
Лікування гематоми залежить від величини та особливостей клінічного пере
бігу. Невелика гематома звичайно не потребує лікування (поступово розсмоктую
чись, вона зникає). Якщо ж вона велика, застосовують консервативне лікування.
Призначають постільний режим, місцево — холод. У разі гематоми зовнішніх ста
тевих органів можна накласти тугу пов’язку, просочену розчином кальцію хло
риду. Інколи призначають протианемічні засоби. Якщо гематома швидко наростає
і збільшуються прояви анемії, вдаються до хірургічного втручання, тобто розти
нають покриви гематоми, видаляють кров, що скупчилась, і перев’язують судину,
яка кровоточить. Порожнину зашивають наглухо або дренують марлевою смужкою.
Таке саме лікування застосовують і у тому разі, коли на покривах гематоми є
ушкодження, які можуть стати вхідними воротами для мікробів. Якщо крововилив
нагноюється, його спорожнюють хірургічним способом.
401