Упрощенная HTML-версия
Подальші дослідження П. Пастера, Е. Коха, Лістера підтвердили припущення
Земмельвейса. Таким чином виникло вчення про інфекційну природу післяполо
гових запальних захворювань.
Поява сульфаніламідних препаратів, антибіотиків, введення асептики і анти
септики в акушерську практику сприяли зниженню частоти виникнення після
пологових інфекційних захворювань і смертності від них.
Етіологія. На сучасному етапі основним збудником післяпологових інфекцій
них захворювань є стафілокок. Це зумовлено тим, що серед стафілококів пере
важають стійкі до антибіотиків штами. Друге місце посідає кишкова паличка, яка
в 55 % випадків перебуває в асоціаціях з стафілококами, стрептококами й іншими
збудниками.
Клініка післяпологових інфекційних захворювань, спричинених аеробними
стрептококами групи А, В чи D, характерна (висока температура тіла, озноб, пе-
ритонеальні ознаки, стан прострації).
Серед збудників висіюють інші бактерії, зокрема ентеробактер, протей, синьо-
гнійну паличку, мікоплазми тощо. Мікоплазми не чутливі до препаратів групи
пеніциліну, ампіциліну, цефалоспоринів, канаміцину, але чутливі до тетрациклінів.
Виявлення збудників захворювання дуже важливе для вибору раціональної
терапії.
У патогенезі післяпологових запальних процесів велику роль відіграють взає
мовідносини між збудником (його патогенність, асоціація з іншими мікробами)
і організмом, стан імунобіологічної реактивності, нейроендокринної системи,
обміну речовин тощо. Чинники, які ослаблюють макроорганізм (анемія, крово
теча, надмірне фізичне навантаження, оперативне втручання, психогенні потря
сіння та ін.), сприяють виникненню післяпологових інфекційних захворювань.
Інфекція потрапляє в організм з різних джерел. Розрізняють ендогенні й ек
зогенні джерела інфекції. До ендогенних джерел належать приховані осередки
інфекції в організмі жінки, які спостерігаються при карієсі зубів, хронічному
тонзиліті, гаймориті, синуситі, ураженні легенів, ерозії шийки матки, цервіциті,
кольпіті та інших хронічних процесах. Переносниками інфекції можуть бути також
бацилоносії.
Із екзогенних джерел інфекції слід передусім назвати бацилоносіїв серед ме
дичного персоналу пологових будинків. Зараження можуть зумовитись порушенням
санепідрежиму в пологових будинках, недотриманням правил прибирання поло
гових залів, післяпологових і дитячих палат, операційних, стерилізації білизни,
інструментарію, рукавичок, а також санітарного режиму в санпропускниках тощо.
Все це сприяє вирощуванню внутрішньолікарняних штамів інфекції (стафілоко
ків, стрептококів і інших), які нечутливі до антибіотиків і сульфаніламідних пре
паратів. Серед можливих причин інфікування слід назвати високий відсоток абортів
(ослаблення організму), збільшення кількості операцій кесаревого розтину, по
милки медичних працівників, а також зменшення чутливості мікроорганізмів до
антибіотиків.
Все це треба враховувати при визначенні методів профілактики післяполого
вих інфекційних захворювань.
Певну роль у механізмі розвитку післяпологових інфекційних захворювань
відіграють процеси сенсибілізації організму, алергічні реакції, а також інтоксика
ція мікробними токсинами, продуктами мікробного і тканинного розпаду. Первин
ним осередком післяпологових процесів, як правило, є матка, внутрішня поверхня
409