Упрощенная HTML-версия
якої після пологів являє собою велику ранову поверхню. Плацентарна площадка
має багато кровоносних і лімфатичних судин і розташована дуже близько до ве
ликих кровоносних і лімфатичних судин, що сприяє поширенню інфекції.
Основними шляхами поширення післяпологової інфекції є лімфатичний, кро
воносний і контактний. Причому завжди спостерігається тенденція до комбіно
ваного поширення інфекції. Це стосується і локалізованих форм процесу.
Класифікація. Клінічним вимогам відповідає класифікація С. В. Сазонова та
А. В. Бартельса (1973), які різні форми післяпологової інфекції родових шляхів
розглядають як окремі етапи єдиного інфекційного (септичного) процесу, що має
динамічний перебіг.
Перший етап — інфекція обмежена ділянкою родової рани: післяпологовий
ендоміометрит, післяпологова виразка (на промежині, стінці піхви, шийці матки).
Другий етап — інфекція поширилась за межі рани (матки), але залишилась
локалізованою: метрит, параметрит, відмежований тромбофлебіт (тромбофлебіт
вен ніг, метрофлебіт, тазовий тромбофлебіт), аднексит, пельвіоперитоніт. Слід
зазначити, що метрит (ураження глибших шарів матки) спостерігається і при
ендоміометриті, тому користуються ще терміном «метроендометрит».
Третій етап — інфекція за перебігом нагадує генералізовану (загальний пери
тоніт; септичний шок; прогресуючий тромбофлебіт нижніх кінцівок).
Четвертий етап — генералізована інфекція (сепсис без видимих метастазів;
сепсис з метастазами, тобто септикопіємія).
При будь-якій формі післяпологової інфекції треба виявити збудника процесу
і визначити його властивості, особливо чутливість до антибіотиків.
У останні десятиріччя спостерігаються істотні зміни в клінічному перебігові та
структурі післяпологових захворювань. Помітно знизилась смертність від післяпо
логової інфекції, значно зменшилась кількість тяжких післяпологових захворю
вань. Частіше спостерігаються абортивні та легкі форми. Розвиток консерватив
них, медикаментозних методів завершення пологів і удосконалення оперативних
сприяли зниженню травматизму під час пологів, завдяки цьому зменшились перед
умови для виникнення інфекцій, передусім анаеробної.
Поряд із цим відзначають наростання кількості стертих, невиражених форм
післяпологової інфекції, збільшення частоти екстрагенітальних післяпологових
захворювань, особливо маститу.
Стерті форми заслуговують на особливу увагу. Поява їх пояснюється головним
чином недостатньою реактивністю та опірністю організму, у зв’язку з чим він не
спроможний швидко справитись навіть із ослабленою інфекцією. Виникненню
стертих форм хвороб сприяють резистентність збудників інфекції до антибіотиків
або сульфаніламідів, а також нераціональна терапія (пізній початок лікування,
коли вже настали анатомічні зміни, які перешкоджають проникненню препаратів
у тканини осередку; неправильне дозування їх, несистематичне введення). Певне
значення має також недостатнє застосування засобів, спрямованих на підвищення
опірності організму.
Стерті форми за своїм перебігом нагадують легкі та абортні. Найчастіше вда
ється виявити невідповідність між самопочуттям хворої, температурою тіла і ЧСС
(частий пульс), клінічною картиною і даними дослідження крові (лейкоцитоз,
зсув формули крові вліво, анеозинофілія, збільшена ШОЕ).
Для стертих форм характерне також погіршення стану хворої, незважаючи на
лікування антибіотиками або сульфаніламідними препаратами. Стан погіршується
410