При піхвовому дослідженні з обох боків матки пальпуються тверді, різко
болючі інфільтрати, які доходять до стінок таза. У разі нагноєння інфільтрата
визначається розм’якшення тканин або флюктуація. Якщо гнояк своєчасно не
розрізати, гній прокладе собі шлях над паховою зв’язкою чи під нею, через сід
ничний отвір між судинами на сідницю, у навколониркову ділянку. У ділянці, де
є загроза щодо прориву гнояка, спочатку помітне випинання, а потім почервоніння
шкіри і флюктуація.
Гнояк може також прорвати у сечовий міхур або у пряму кишку. У разі загрози
прориву в сечовий міхур виникають тенезми, в пряму кишку — тенезми і пронос.
При дослідженні крові визначають високий вміст лейкоцитів, збільшену ШОЕ, зсув
формули вліво, наростаючу анемію.
Післяпологовий пельвіоперитоніт — запалення очеревини малого таза. Почи
нається на 15—25-ту добу після пологів з підвищенням температури' тіла до
39—40 °С, ознобом, появою болю внизу живота. У перші дні захворювання можуть
бути нудота і блювання. ЧСС до 110—120 за 1 хв. Язик сухий, обкладений сірим
нальотом. М’язи живота напружені. Симптом Щоткіна — Блюмберга позитивний.
У порожнині таза утворюється серозно-фібринозний випіт, який сприяє ви
никненню зрошень із органами малого таза, кишками, сальником, тому під час
піхвового дослідження промацується конгломерат. Іноді інфільтрат нагноюється.
Якщо не лікувати, гнояк може прорвати у піхву, сечовий міхур, пряму кишку або
черевну порожнину.
Пельвіоперитоніт може перейти в загальний (дифузний) перитоніт. У крові
настають такі ж зміни, як і при параметриті. При своєчасному лікуванні явища
пельвіоперитоніту минають. Тривалість перебігу пельвіоперитоніту — 1—1,5 міс.
Післяпологовий тромбофлебіт. Після пологів виникають такі передумови для
тромбозу: 1) підвищення зсідання крові під час пологів; 2) розвиток після спорож
нення матки застійних явищ у великій судинній сітці, що утворилась під час вагіт
ності; 3) сповільнення у перші доби після пологів течії крові у венах ніг унаслідок
перебування породіллі в ліжку. Небезпека тромбозу зростає в разі серцево-судинних
захворювань, ожиріння, анемії, варикозного розширення вен, а також пізнього
гестозу, затяжних та оперативних пологів.
Розрізняють тромбофлебіт поверхневих і глибоких вен. Тромбофлебіт глибоких
вен у свою чергу ділиться на метротромбофлебіт, тромбофлебіт вен таза, тромбо
флебіт ніг (клубово-стегновий, стегновий, глибоких вен гомілки тощо).
Загальний стан хворих звичайно задовільний. Температура тіла тримається в
межах 37—38,5 °С. Пульс прискорений (нерідко до 100 і більше за 1 хв). На початку
захворювання буває одноразовий озноб. При аналізі крові найчастіше виявляють
незначний лейкоцитоз, помірний зсув формули вліво, порівняно незначне збільшення
ШОЕ.
Тромбофлебіт поверхневих вен ніг у післяпологовий період буває рідко і в ряді
випадків зумовлюється варикозним розширенням вен. Запалена вена напружена, при
пальпації болюча, шкіра над нею гіперемійована. Ускладнення порівняно рідко
супроводжується набряком ніг. Під час піхвового дослідження виявляють явища
метроендометриту або ж патологічних змін не буває.
Тромбофлебіт є ускладненням метроендометриту. Відмежований метротромбо
флебіт розпізнати важко. Звертають на себе увагу прискорення ЧСС, субінволюція
матки, тривалі значні кров’янисті виділення.
Тромбофлебіт вен таза виявляється звичайно не раніше кінця 2-го тижня після
413