Стр. 415 - Акушерство Жученко 1994

Упрощенная HTML-версия

При піхвовому дослідженні з обох боків матки пальпуються тверді, різко
болючі інфільтрати, які доходять до стінок таза. У разі нагноєння інфільтрата
визначається розм’якшення тканин або флюктуація. Якщо гнояк своєчасно не
розрізати, гній прокладе собі шлях над паховою зв’язкою чи під нею, через сід­
ничний отвір між судинами на сідницю, у навколониркову ділянку. У ділянці, де
є загроза щодо прориву гнояка, спочатку помітне випинання, а потім почервоніння
шкіри і флюктуація.
Гнояк може також прорвати у сечовий міхур або у пряму кишку. У разі загрози
прориву в сечовий міхур виникають тенезми, в пряму кишку — тенезми і пронос.
При дослідженні крові визначають високий вміст лейкоцитів, збільшену ШОЕ, зсув
формули вліво, наростаючу анемію.
Післяпологовий пельвіоперитоніт — запалення очеревини малого таза. Почи­
нається на 15—25-ту добу після пологів з підвищенням температури' тіла до
39—40 °С, ознобом, появою болю внизу живота. У перші дні захворювання можуть
бути нудота і блювання. ЧСС до 110—120 за 1 хв. Язик сухий, обкладений сірим
нальотом. М’язи живота напружені. Симптом Щоткіна — Блюмберга позитивний.
У порожнині таза утворюється серозно-фібринозний випіт, який сприяє ви­
никненню зрошень із органами малого таза, кишками, сальником, тому під час
піхвового дослідження промацується конгломерат. Іноді інфільтрат нагноюється.
Якщо не лікувати, гнояк може прорвати у піхву, сечовий міхур, пряму кишку або
черевну порожнину.
Пельвіоперитоніт може перейти в загальний (дифузний) перитоніт. У крові
настають такі ж зміни, як і при параметриті. При своєчасному лікуванні явища
пельвіоперитоніту минають. Тривалість перебігу пельвіоперитоніту — 1—1,5 міс.
Післяпологовий тромбофлебіт. Після пологів виникають такі передумови для
тромбозу: 1) підвищення зсідання крові під час пологів; 2) розвиток після спорож­
нення матки застійних явищ у великій судинній сітці, що утворилась під час вагіт­
ності; 3) сповільнення у перші доби після пологів течії крові у венах ніг унаслідок
перебування породіллі в ліжку. Небезпека тромбозу зростає в разі серцево-судинних
захворювань, ожиріння, анемії, варикозного розширення вен, а також пізнього
гестозу, затяжних та оперативних пологів.
Розрізняють тромбофлебіт поверхневих і глибоких вен. Тромбофлебіт глибоких
вен у свою чергу ділиться на метротромбофлебіт, тромбофлебіт вен таза, тромбо­
флебіт ніг (клубово-стегновий, стегновий, глибоких вен гомілки тощо).
Загальний стан хворих звичайно задовільний. Температура тіла тримається в
межах 37—38,5 °С. Пульс прискорений (нерідко до 100 і більше за 1 хв). На початку
захворювання буває одноразовий озноб. При аналізі крові найчастіше виявляють
незначний лейкоцитоз, помірний зсув формули вліво, порівняно незначне збільшення
ШОЕ.
Тромбофлебіт поверхневих вен ніг у післяпологовий період буває рідко і в ряді
випадків зумовлюється варикозним розширенням вен. Запалена вена напружена, при
пальпації болюча, шкіра над нею гіперемійована. Ускладнення порівняно рідко
супроводжується набряком ніг. Під час піхвового дослідження виявляють явища
метроендометриту або ж патологічних змін не буває.
Тромбофлебіт є ускладненням метроендометриту. Відмежований метротромбо­
флебіт розпізнати важко. Звертають на себе увагу прискорення ЧСС, субінволюція
матки, тривалі значні кров’янисті виділення.
Тромбофлебіт вен таза виявляється звичайно не раніше кінця 2-го тижня після­
413