Стр. 417 - Акушерство Жученко 1994

Упрощенная HTML-версия

чуття повзання мурашок. Незадовго до вставання призначають антикоагулянти
(щоб запобігти тромбозу).
Після перенесеного тромбофлебіту треба обов’язково бинтувати ноги еластичним
бинтом або носити еластичні панчохи.
ФОРМИ ТРЕТЬОГО ЕТАПУ
ПІСЛЯПОЛОГОВО! ІНФЕКЦІЇ
Прогресуючий тромбофлебіт характеризується тим, що паралельно із запаленням
венозної стінки й утворенням тромба патологічний процес поширюється далі веною.
Тромби нерідко розпадаються і призводять до емболії та інфаркту легень. За умови
терапії антибіотиками гнійні метастатичні осередки, як правило, не виникають.
Клініка емболії легень визначається механічним закупорюванням гілки легене­
вої артерії, різким рефлекторним спазмом неуражених розгалужень її, спазмом
бронхів і коронарною недостатністю.
Емболія великих гілок легеневої артерії проявляється різкою слабкістю, блідістю,
зниженням AT, тахікардією, болем у грудній клітці. У разі емболії невеликих гілок
бувають задишка, біль під час дихання (на вдиху), прискорення ЧСС. Нерідко у
легенях (переважно в нижній частині) утворюються інфаркти. Найбільш постійними
ознаками інфаркту легень є біль під час дихання (кольки в боці), притуплення пер­
куторного звуку, ослаблення дихання з бронхіальним відтінком, дрібнопухирчасті
хрипи на периферії ділянки інфаркту. Іноді у харкотинні міститься кров. Підвищу­
ється температура тіла, спостерігається лейкоцитоз.
Лікування полягає у негайному внутрішньовенному введенні морфіну гідрохло-
риду, фібринолізину з гепарином та спазмолітичних засобів, у інгаляції кисню, за­
стосуванні гепарину та антикоагулянтів непрямої дії. У разі емболії головних стов­
бурів легеневої артерії хворий потребує негайної операції. Прогноз сумнівний.
Післяпологовий перитоніт. Загальний перитоніт у післяпологовий період розви­
вається внаслідок міграції інфекції з матки лімфатичними шляхами, через труби
(рідко) або у разі потрапляння її на очеревину при нагноєнні і розходженні швів на
матці після операцій на ній (кесарів розтин та ін.), ушкодження матки, розривах
гнійних утворів маткових труб і яєчників тощо. Якщо інфекція потрапила з матки,
перитоніт звичайно виникає через кілька діб після пологів, якщо ж вона безпосеред­
ньо потрапила на очеревину — через 1—2 доби після інфікування.
У перебігу перитоніту розрізняють три фази — захисту, токсичну й термінальну.
Для початкової, тобто реактивної фази (фази захисту) характерне утворення ексу­
дату, який спочатку має серозно-фібринозний характер, а потім стає фібринозно-
гнійним або гнійно-геморагічним.
Утворення ексудату можна розглядати як захисний механізм, основна роль у
якому належить фагоцитозу, бактерицидним властивостям рідкої частини ексудату,
випаданню фібрину. Фібрин заважає всмоктуванню інфікованої рідини з очеревини і
сприяє відмежуванню осередку запалення. У корі надниркових залоз виявляють
процеси гіпертрофії і гіперплазії.
Перитоніт супроводжується підвищенням температури тіла (до 39—40 °С).
Ознобу не буває. Іноді у дуже тяжких випадках температура тіла не підвищується.
У разі запалення очеревини різниця між температурою тіла в прямій кишці і в пахо­
вій западині досягає 1,5—З °С.
41S