Упрощенная HTML-версия
Кесарів розтин як метод розродження дозволяв знизити перинатальну і мате
ринську смертність, дитячий і материнський травматизм. Несприятливі демографічні
тенденції, посилення впливу шкідливих екологічних чинників, а в останні роки і со
ціальні мотиви зумовили підвищення частоти абдомінального розродження. Нако
пичений великий клінічний досвід показав, що кесарів розтин є операцією великого
ризику.
Найчастішими причинами смерті жінки після кесаревого розтину є кровотечі,
тромбоемболія легеневої артерії, емболія плодовими водами, сепсис, перитоніт.
Тому перед застосуванням операції кесаревого розтину потрібно проаналізувати
показання, протипоказання до цього втручання, а також чітко дотримувати стро
ків операції.
Визначаючи показання до цієї операції, лікар повинен пам’ятати про чинники
ризику щодо виникнення післяопераційних септичних ускладнень. До них належать:
тривалий безводний період, затяжні пологи, велика кількість піхвових досліджень
(понад 3), наявність осередку інфекції (хронічний тонзиліт, остеомієліт та ін.),
недокрів’я (зменшення гематокриту на 30 % і більше), ожиріння тощо.
Кесарів розтин роблять через черевну стінку (черевностінковий) або через
піхву (піхвовий). У свою чергу є кілька різновидів. Операції черевностінкового
кесаревого розтину, а саме: 1)
корпоральний поздовжній
(розріз у ділянці передньої
стінки тіла матки); 2)
у нижньому сегменті
(поперечний розріз на 3—4 см вище
від внутрішнього зіва шийки матки); 3)
екстраперитонеальний за методом Моро
зова
; 4)
з тимчасовим від город женням черевної порожнини
(за методом Челадзе —
Сміта шляхом обшивання рани листками очеревини або відгородження черевної
порожнини за допомогою целофанової прозорої плівки, серветок).
Розрізняють абсолютні та відносні показання до застосування операції кеса
ревого розтину. До абсолютних показань належать: 1) анатомічно вузький таз III
і IV ступеня; 2) повне передлежання плаценти; 3) загроза розриву матки або по
чаток його; 4) неповне передлежання плаценти з вираженою кровотечею, непідго-
товлені родові шляхи; 5) пухлини органів малого таза; 6) передчасне відшарування
плаценти при непідготовлених до пологів родових шляхах; 7) неповноцінність рубця
на матці після оперативного втручання; 8) тяжка форма пізнього гестозу, незва
жаючи на консервативне лікування, непідготовлені родові шляхи; 9) стан після
операцій з приводу сечостатевих і кишково-статевих фістул; 10) рубцеві зміни
шийки матки і піхви; 11) рак шийки матки й інших органів; 12) виражена слабкість
родової діяльності; 13) екстрагенітальні захворювання (ускладнена міопія високого
ступеня, відшарування сітківки, ураження великого мозку, захворювання серцево-
судинної системи з явищами декомпенсації та ін.).
Відносними показаннями вважаються такі: 1) клінічно (функціонально) вузький
таз; 2) виражене варикозне розширення вен піхви та зовнішніх статевих органів;
3) поперечні положення плода, коли немає умов для розродження через родові шляхи;
4) неправильні вставлення і перёдлёжання голови; 5) тазове передлежання плода
у поєднанні з іншою акушерською патологією при віці вагітної, що народжує вперше,
понад ЗО років або з ускладненим акушерським анамнезом; 6) гіпоксія плода, хро
нічна фетоплацентарна недостатність, яка не піддається медикаментозній корекції;
7) тривала безплідність у анамнезі в поєднанні з іншими несприятливими чинника
ми; 8) переношена вагітність у поєднанні з будь-якою акушерською патологією або
ускладненим акушерським чи гінекологічним анамнезом.
Протипоказання: 1) мертвий плід; 2) ендометрит під час пологів; 3) аномалії
15*
451