Акушерство для студентів І та ІІ рівнів акредитації

Актуальність теми.
Запліднення — це складний комплекс біологічних процесів, що забезпечують процес злиття зрілих чоловічої та жіночої статевих клітин, внаслідок чого утворюється одна клітина (зигота), з якої розвивається новий організм. Знання про розвиток зародка, плода, будову плодового яйця необхідні для повноцінного розуміння картини розвитку та перебігу вагітності.

Знати:
- будову яйцеклітини і сперматозоїдів,
- етапи запліднення,
-  утворення оболонок, плаценти, пуповини, навколо плідних вод,
-  функції плаценти, матково-плацентарний кровообіг,
-  адаптація організму жінки під час вагітності,
-  принципи антенатальної охорони плода, групи ризику.

Вміти:
- визначати передбачувану масу плода,
-  визначати функціональний стан плода.

ЛІТЕРАТУРА:
На зарова, І.Б. Фізіологічне акушерство: підручник / І.Б. Назарова, В.Б. Самойленко.— К.: Медицина, 2009. — С. 94-115.
Акушерство та гінекологія: У 4 т.: національний підручник / за ред. акад. НАМН України, проф. В.М. Запорожана. — К.: ВСВ “Медицина”, 2013. — С. 186-188.

Запитання для самоконтролю:
Опишіть будову яйцеклітини і сперматозоїдів.
Назвіть етапи запліднення.
Опишіть  будову плодового яйця: оболонок, плаценти, пуповини.
Назвіть фунції плодового яйця: оболонок, плаценти, пуповини.
Опишіть  шляхи синтезу навколо плідних вод, їх функції, кількість.
Опишіть  адаптацію організму жінки під час вагітності.
Назвіть принципи антенатальної охорони плода.

Гаметогенез. Будова статевих клітин

Статеві клітини (гамети), на відміну від соматичних, містять гаплоїдний набір хромосом. Чоловічі статеві клітини мають хромосоми X або Y, жіночі — тільки хромосоми X.

Овогенез
Під час внутрішньоутробного розвитку дівчинки закладаються первинні статеві клітини, які  диференціюються в овогонії.
У стадії розмноження (до 7 місяців внутрішньоутробного розвитку) із овогоній утворюються первинні овоцити із формуванням примордіальних (первинних) фолікулів. При народженні дівчинки загальна кількість первинних фолікулів в обох яєчниках складає близько 2 млн.
Протягом періоду статевої зрілості із них дозріває лише  400-500 яйцеклітин.
У репродуктивному віці, протягом фолікулінової фази відбувається дозрівання фолікула, що триває, зазвичай, 14 діб (при 28-денному циклі).
На початку фази фолікул складається з яйцеклітини, яка оточена зернистою та сполучнотканинною оболонками, його діаметр становить 2-2,5 мм.
Яйцеклітина збільшується, на її поверхні утворюється блискуча оболонка (zona pellucida).
Дозріває яйцеклітина після дворазового поділу, у ній залишається половина генетичного матеріалу — хромосом, клітина стає зрілою і придатною до запліднення.
Дозрілий фолікул у діаметрі становить 10-12 мм, заповнений фолікулярною рідиною, що містить естрогени. Яйцеклітина у ньому розміщується біля стінки на яйценосному горбику (cumulus oophorus), і оточена променистим вінчиком  (corona radiata) із клітин зернистої оболонки.
Наприкінці фолікулінової фази відбувається овуляція – розрив стоншеної стінки зрілого фолікула і вихід яйцеклітини. Вона потрапляє у черевну порожнину, відтак захоплюється фімбріями ампулярної частини маткової труби. У трубі відбувається процес запліднення.
На місці фолікула, що розірвався, утворюється жовте тіло (corpus luteum). Розпочинається друга фаза менструального циклу — лютеїнова.

Сперматогенез
Під час внутрішньоутробного розвитку первинні статеві клітини у хлопчиків диференціюються в яєчках у сперматогонії. Процес утворення чоловічих статевих клітин — сперматозоонів, або сперміїв починається з пе-ріоду статевого дозрівання і триває до старості. Тривалість розвитку зрілих сперматозоонів із початкових клітин, сперматогоніїв, становить близько 72 днів.
У процесі мейозу утворюються сперматозоони з різними статевими хромосомами: або X, або Y.
Зрілий сперматозоон має довжину до 50- 60 мкм і складається з головки, шийки та хвостика.
У голівці заходиться ядро, яке оточене тонким шаром протоплазми.
Шийка складається з протоплазми, містить видозмінену центросому, яка сприяє поділу заплідненого яйця.
Внаслідок коливальних рухів хвостика сперматозоони самостійно пересуваються в рідкому середовищі, головкою вперед із швидкістю 2-3 мм за 1 хв, і можуть рухатись проти течії рідини.
Здатність рухатись вони набувають після того, як потрапляють у секрет сім'яних міхурців і передміхурової залози.
Еякулят, сперма, сім'яна рідина – це суміш сперматозоонів із секретом сім'яних міхурців, передміхурової і куперової залоз.

Шлях гамет, запліднення та імплантація
Шлях сперматозоона
Лужне середовище сперматозоонів тимчасово захищає їх від кислого середовища піхви. Протягом 2 год більшість сперматозоонів є нерухомими. Найрухливіші з них пенетрують слизову пробку шийки матки (протягом 90 с після сім'явиверження). Скорочення матки сприяють просуванню сперматозоонів догори — до верхніх відділів репродуктивного шляху. Після обсіменіння сперматозоони потрапляють до маткових труб через 5хв, де вони можуть перебувати до 85 год після статевого акту. З 200-300 млн сперматозоонів, що надходять до піхви, тільки близько 100 досягають яйцеклітини. Втрата більшості сперматозоонів відбувається у піхві, і, крім того, внаслідок фагоцитозу в усіх відділах репродуктивного шляху, а також частково під час просування їх по маткових трубах до черевної порожнини.

Шлях яйцеклітини
Шлях яйцеклітини охоплює інтервал від овуляції до проникнення яйцеклітини в матку. У більшості випадків проходження яйцеклітини через маткову трубу триває близько 3 днів.
Шлях яйцеклітини через ампулу до перешийка маткової труби триває близько 30 год. Рух забезпечується перистальтичним скороченням маткової труби, миготінням війок її епітелію, а також пересуванням секреторної рідини.

Фото. Сперматозоїди на поверхні яйцеклітини.

Мал. Схематичне зображення основних етапів розвитку заплідненої яйцеклітини та імплантації:
а - яйцеклітина в момент запліднення;
б, в, г і д - запліднена яйцеклітина через 12-24 , 30, 40-50 і 60 год після запліднення;
е - морула ( 3-4 день після запліднення ) ;
ж - бластоциста ( 5 день після запліднення );
з - початок імплантації ( 6 день після запліднення або 20 день після початку останньої менструації );

1 - маткова труба,
2 - порожнина матки,
3 - слизова оболонка матки.

Джерело: dic.academic.ru

Запліднення

Яйцеклітина може бути заплідненою тільки протягом ранньої стадії її перебування у матковій трубі. Процес запліднення відбувається в ампулярній частині маткової труби.
Під впливом ферментів, які виділяє епітелій та сперматозоони відбувається процес звільнення яйцеклітини від променистого вінця. Для повного розчинення необхідно близько 100 млн сперміїв.  Кілька сперміїв проникає всередину яйцеклітини, і лише один з'єднує своє ядро з ядром материнської гамети. Утворюється нова клітина — зигота.
Зигота починає ділитись через 24 години. Дроблення зиготи повне, асинхронне, відбувається зі швидкістю, яка становить в середньому один поділ на добу. Зигота просувається по матковій трубі протягом 3 діб.
Зигота потрапляє в порожнину матки на стадії морули і складається з двох видів клітин:
- ембріобласт – більші й темніші, скупчуються в центрі клітини, з якого надалі розвивається плід,
- трофобласт – менші і світліші — утворюють зовнішній шар, який забезпечує імплантацію і живлення зародка, попередник хоріона та плаценти.
Протягом наступних 3-х діб (до імплантації) морула перетворюється на бластоцисту – формується порожнина, заповнена рідиною.
На 7 добу відбувається імплантація – розчинення тканин слизової оболонки матки, занурення плодового яйця у функціональний шар ендометрія – розпочинається вагітність.
На кінець 8-ї доби імплантація (нідація) завершується, отвір над зародком заростає. Живлення бластоцисти в цей час здійснюється завдяки секрету залоз ендометрія.

Після імплантації трофобласт починає секретувати хоріонічний гонадотропін, в організмі жінки починаються зміни:
- припиняється менструальний цикл,
- жовте тіло менструації перетворюється на жовте тіло вагітності,
- ендометрій трансформується в децидуальну оболонку.

Після повної імплантації на поверхні трофобласта утворюються вирости — ворсини, з яких розвивається ворсиста оболонка (chorion). У цей час ворсинки вкривають всю поверхню хоріона. Згодом плодове яйце, збільшуючись, виступає в порожнину матки, ця поверхня втрачає контакт зі слизовою оболонкою, а, отже, і трофічну функцію, тому ворсинки тут, ставши недоцільними, зникають, хоріон стає гладеньким. На тій частині хоріона, що прилягає до матки, ворсинки розростаються, розгалужуються, — починається формування плаценти.

Після запліднення, впродовж перших двох тижнів, запліднену яйцеклітину називають плодовим яйцем.

З третього тижня настає ембріональний період. Проходить диференціювання оболонок, ріст.
З 10-го тижня після останньої менструації, або через 8 тижнів після запліднення, ембріональний період закінчується. З цього моменту зародок називається плодом.

Після завершення ембріонального періоду (8 тижнів) ембріон вважається плодом.
На цей час плід оточений навколоплодовими водами і трьома оболонками, дві з яких — водна (amnion) та ворсиста (chorion) — належать плоду, а одна — децидуальна (decidua) — матері.

Схема. Розвиток зародка в порожнині матки:
1 — парієтальна децидуальна оболонка;
2 — зародок
3 — амніон;
4 — базальна децидуальна оболонка;
5 — хоріон;
6 — капсулярна децидуальна оболонка.

Джерело: dic.academic.ru

Плід оточений навколоплодовими водами і трьома оболонками, дві з яких — водна (amnion) та ворсиста (chorion) — належать плоду, а одна — децидуальна (decidua) — матері.

Децидуальною оболонкою називають видозмінений у зв'язку з вагітністю ендометрій. Цю оболонку називають ще відпадаючою, оскільки після народження плода вона разом з іншими оболонками відокремлюється від матки і народжується.

Ворсиста оболонка розвивається з трофобласта. Хоріон спочатку вкритий ворсинками суцільно, на всій поверхні, згодом ворсинки залишаються лише на його частині, зверненій до матки, де розвивається плацента.

Водна оболонка — внутрішня, найближча до плода тонка оболонка. Епітелій водної оболонки бере участь в утворенні навколоплодових вод.

Плацента
Наприкінці вагітності діаметр плаценти досягає 15-20 см, товщина — 2-3 см, маса — 500-600 г. Пла-цента розміщується переважно на передній чи задній стінці матки в ділянці її тіла.
Плацента має дві поверхні — материнську, що прилягає до стінки матки, і плодову, вкриту амніотичною оболонкою, під якою від периферії плаценти до місця прикріплення пуповини йдуть судини.
Материнська поверхня плаценти має сірувато-червоний колір.
Плацента поділена на частинки (котиледони).

Функції плаценти:
• трофічна та газообміну. З крові матері плід отримує кисень і необхідні поживні речовини;
• видільна — у кров матері виводяться продукти обміну та вуглекислота;
• ендокринна — плацента є тимчасовою  5 залозою внутрішньої секреції. В ній утворюються гормони;
• бар'єрна — плацента гальмує перехід до плода деяких речовин та мікроорганізмів. На жаль, ця функція обмежена: алкоголь, нікотин, наркотичні речовини проходять через плаценту і можуть чинити шкідливий вплив на плід.
Упродовж вагітності мати, плацента і плід являють собою єдину функціональну систему. Плацента і плід утворюють фетоплацентарний комплекс. Деякі функції плацента і плід виконують спільно, зокрема, естрогени синтезуються не лише плацентою, а й наднирковими залозами плода, тому зниження екскреції цих гормонів із сечею свідчить про порушення стану плода.

Пуповина — канатик завдовжки близько 50 см, діаметр якого дорівнює 1-2 см, що з'єднує тіло плода і плаценту. У ній проходять 2 артерії, що несуть венозну кров від плода до плаценти, і вена, якою артеріальна кров іде від плаценти до плода. Прикріплення пуповини до плаценти може бути центральним (посередині плаценти), боковим (по периферії плаценти), крайовим (по краю плаценти) і дуже рідко — оболонковим.

Послід є сукупністю плаценти, пуповини, оболонок (амніотичної, ворсистої, децидуальної).

Навколоплодові води містяться в порожнині амніона. Продукція вод починається з 12 дня гестації. В терміні вагітності 36-38 тижнів їх кількість досягає максимуму — 1-1,5 л, після 38 тижня води починають всмоктуватися, об'єм амніотичної порожнини зменшується.

Функції навколоплодових вод:
• створюють умови для вільного росту і розвитку плода та його рухів;
• захищають плід від несприятливих впливів;
• захищають пуповину від стиснення між тілом плода та стінкою матки. Під час пологів нижній полюс амніотичної оболонки (плодового міхура), заповнений навколоплодовими водами, сприяє нормальному перебігові періоду розкриття шийки матки.

Схема. Розташування плодових оболонок на прикінці вагітності:
1 — базальна децидуальна оболонка,
2 — капсулярна та парієтальна децидуальні оболонки,
3 — гладкий хоріон,
4 — амніон,
5 — плацента.

Джерело: dic.academic.ru

Ембріогенез

Ембріогенез — це розвиток організму від запліднення до народження. Багатоклітинний організм розвивається із заплідненої яйцеклітини (зиготи) не тільки шляхом збільшення кількості клітин, а й завдяки детермінації, тобто вибору одного з можливих шляхів розвитку. Детерміновані клітини спеціалізуються, інакше кажучи, набувають певної структури і здатності виконувати конкретні функції — відбувається диференціація, здійснюється морфогенез (гісто- і органогенез).
Внутрішньоутробний, або пренатальний, розвиток, що розпочинається від моменту запліднення яйцеклітини, триває 266 — 280 днів.

Періоди ембріогенезу. Критичні періоди розвитку

Перший період — преембріональний (початковий) триває після запліднення протягом першого тижня вагітності. Критичними моментами цього періоду є запліднення та імплантація.
Перший критичний період – запліднення, імплантація, на 7-8-й день. Характерним є ембріотоксичний ефект ушкоджувальних чинників навколишнього середовища (хімічні агенти, іонізуюче випромінювання тощо). Призводить до загибелі зародка

Другий період — зародковий (ембріональний) триває з 2-го (утворення первинної смужки) до 8-го тижня ва-гітності. Зародок (ембріон) — це сукупність клітин, або істота — преембріон, що формується на стадії первинної смужки.
Протягом зазначеного періоду відбувається дроблення зародкових клітин, їх міграція, починається диференціація органів (органогенез). Це найважливіший і найвразливіший період внутрішньоутробного життя. Екзогенні шкідливі чинники здатні порушувати нормальний морфогенез, що призводить до виникнення серйозних природжених вад розвитку. Наприкінці цього періоду ембріон стає плодом з характерною для дитини конфігурацією.

Другий критичний період – органогенез, на 2-8-й тиждень розвитку. Тератогенний вплив, виникнення серйозних вроджених вад розвитку.
У разі ураження ембріона в період органогенезу утворюються аномалії тих органів, які в цей період перебувають у процесі активної диференціації й розвитку. Тому за наявності короткочасної дії тератогенного чинника формуються окремі аномалії розвитку, а тривалої— численні.

Третій період — плодовий (фетальний) починається з 9-го тижня вагітності і триває до народження дитини, характеризується загальним ростом і органогенезом, зокрема розвитком центральної нервової системи. Критичним моментом цього періоду є плацентація.
До критичних періодів розвитку плода належать 15-20-й тиждень вагітності (інтенсивний розвиток головного мозку) і 20-24-й тиждень (формування основних функціональних систем організму) вагітності.

Адаптація організму жінки до вагітності

Під час вагітності в організмі жінки відбуваються суттєві зміни, які стосуються практично всіх систем організму.
Психологічний стан. Зміни  психологічного  стану  проявляються  у  вигляді  емоційних  відчуттів:  дратливість, депресія та ін. Емоційні і фізичні відчуття  майбутніх матерів лікарям необхідно враховувати під  час нагляду за перебігом вагітності, у пологах і в післяпологовому періоді.     

Дискомфортні стани
Під час вагітності доволі часто виникають і не мають  серйозних наслідків: втома, ранкова нудота/блювота, печія, закрепи,  болі у спині, геморой, набряки ніг. Своєчасне роз’яснення вагітній про суть таких відчуттів і  професійні поради лікаря значно покращують якість життя вагітної.    

Центральна нервова система    
•  збуджуваність  кори  головного  мозку  знижується  до 3-4 місяця,  а  потім  поступове  підвищення  збуджуваності (пов’язано  з  формуванням  у  корі  головного мозку вогнища підвищеної збудливості – гестаційної домінанти, що  проявляється певною загальмованістю вагітної та спрямуванням  її інтересів на  виношування вагітності);  
•  знижена збуджуваність відділів ЦНС, які знаходяться нижче, а також рефлекторного  апарату  матки. Напередодні  пологів  збуджуваність  спинного  мозку  і  нервових елементів матки збільшується;  
•  змінюється  тонус  вегетативної  нервової  системи,  що  зумовлює  на  ранніх  термінах  вагітності  такі  симптоми,  як  сонливість,  підвищену  дратівливість, плаксивість, запаморочення.    

Імунна система
• пригнічуються фактори  місцевого та загального імунітету в материнському  організмі.  Реакції  обумовлені  дією  ХГЛ,  плацентарного  лактогену,  глюкокортикоїдів,  естрогенів,  прогестерона,  альфа-фетопротеїна,  альфа-2- глікопротеїна, трофобласт специфічного глобуліну;  
• формується імунологічна толерантність між материнським організмом і плодом.    

Ендокринна система
•  гіпоталамус: супраоптичні та паравентрикулярні ядра посилюють утворення  окситоцину та вазопресину, вони також беруть участь у регулюванні секреції  аденогіпофізом фолі-, лютропіну, кортикотропіну й тиротропіну;  
•  гіпофіз: збільшення передньої долі гіпофізу, зростає секреція гонадотропних гормонів, збільшується продукція пролактину, пригнічується продукція СТГ;  
•  щитоподібна залоза: збільшуються розміри та функція,  підвищуються  рівні  загального Т3  та Т4 , рівень вільного Т4  залишається в межах норми;   
•  паращитоподібні  залози  функціонують  з  підвищеною  активністю,  у  разі  зниження їх функції розвивається гіпокальціемія, що проявляється судомами,  спазмами пілоричного відділу шлунку, астматичними явищами;
•  наднирники  підсилюють  продукцію  глюкокортикоїдів,  що  регулюють  вуглеводний  та  білковий  обмін  і  мінералокортикоїдів,  що  регулюють  мінеральний обмін;  
•  підвищується  інсулінорезистентність (чутливість  до  інсуліну  знижується  на  50-80%), знижується вживання тканинами глюкози, знижується рівень глюкози в  крові;   
•  яєчники:  утворюється  нова  залоза  внутрішньої  секреції – жовте  тіло,  що  продукує  прогестерон ( знижує  збудливість  і  скоротливу  здатність  матки,  створює  умови  для  імплантації  плідного  яйця  та  правильного  розвитку  вагітності), функціонує перші 3,5-4 місяці вагітності;  
•  плацента:  з 7 доби  вагітності  відзначається  зростання  концентрацій  хоріонічного гонадотропіну людини (бета-ХГЛ) та прогестерону, естрогени  синтезуються переважно комплексом плацента-плід з метаболітів холестерину  матері, а їхня продукція в нормі неухильно збільшується, що забезпечує ріст і  розвиток  матки,  регуляцію  біохімічних  процесів  у  міометрії,  збільшення  активності ферментних систем, підвищення енергетичного обміну, накопичення  глікогену  та  АТФ.  Плацентарний  лактоген ( ПЛ) – утворюється  синцитіотрофобластом плаценти з 5-6 тижня вагітності (90% ПЛ перебуває  у  плазмі вагітної і 10% – в амніотичній рідині) і його максимальна концентрація  визначається  на 36-37 тижні  вагітності,  потім  його  рівень  стабілізується  і  починає знижуватись з 40-41 тижня вагітності. Концентрація ПЛ прямо корелює  з масою плода і різко зростає у разі захворювання нирок у матері.     

Серцево-судинна система
•  відзначається:  зниження  адаптації  до  фізичних  навантажень;  збільшення  кровонаповнення яремних вен, набряклість периферичних тканин;  
•  серце: систолічний шум (95%) та систолічний ритм галопу (90%);  
•  центральна  гемодинаміка:  збільшення  об’єму  крові,  що  циркулює (ОЦК)  починається з 6 тижня вагітності, швидко збільшується до 20-24 тижнів і у 36  тижнів збільшення становить 35-45%. Збільшення ОЦК відбувається за рахунок  збільшення об’єму плазми, що циркулює (ОЦП);  
•  серцевий викид чи хвилинний об’єм серця (ХОС): підвищується на 30-40%  починаючи з  ранніх  термінів вагітності  і  досягаючи максимуму у 20-24 тижні  вагітності. У першій половині вагітності серцевий викид збільшується за рахунок  зростання ударного об’єму серця (на 30 – 40%). У другій половині вагітності переважно  за  рахунок  підвищення частоти  серцевих  скорочень (ЧСС) на 15%.  Зростання ХОС пояснюють дією на міокард плацентарних гормонів (естрогени і прогестерон) і частково як наслідок формування матково-плацентарного кола  кровообігу;  
•  зниження систолічного і діастолічного АТ з початку вагітності до 24 тижня  вагітності (на 5-15 мм рт.ст від вихідного); зниження системного судинного опору на 21%; зниження опору легеневих судин на 35% (пояснюється судинорозширювальною дією прогестерону);  
•  периферичний судинний опір знижується (релаксивна дія на судинну стінку  ХГЛ,  естрогенів,  прогестерону  і  формування  матково-плацентарного  кола  кровообігу, який має низький судинний опір);  
•  центральний  венозний  тиск ( ЦВТ) у III триместрі дорівнює  у  середньому  8(4-12) см вод. ст., у невагітних 3,6 (2-5) см вод.ст.;  
•  збільшення венозного тиску (7-10 мм рт.ст.) у нижніх кінцівках (обумовлено  механічним тиском матки на нижню порожнисту і вени тазу більш ніж у 10 разів  зростаючим матковим кровотоком під час вагітності), розслаблювальною дією  прогестерону  на  судинну  стінку,  зниженням  осмотичного  тиску  крові,  підвищеною проникненістю капілярів (дія прогестерону та альдостерону), зростанням  внутрішньотканинного  тиску ( утримання  натрію),  що  пояснює  схильність до набряків, варикозного розширення вен та геморою;  
•  зміщення позиції серця блище до горизонтальної і зменшення кута дуги аорти, що пов’язано з підняттям діафрагми і призводить до збільшення навантаження на лівий шлуночек серця;  
•  ЕКГ – зміщення електричної осі серця вліво.    

Система крові  
•  об’єм плазми зростає з 2600 мл на 45% (1250 мл – перша вагітність, та 1500  мл під час наступних вагітностей) і становить 3900-4000 мл;  
•  загальний  об’єм  еритроцитів  збільшується  від 1400 мл  на 33%;  
•  фізіологічна гіперплазмія характеризується зниженням гематокритного числа  до 30%, гемоглобіну з 135-140 до 110-120 г/л. і необхідна для потреб матері і  плода, захищає від синдрому нижньої порожнинної вени, компенсує крововтрату під час пологів, знижує в’язкість крові і тим самим знижує периферійний опір;   
•  рівень  гематокриту  та  альбуміну  знижується  на 25% (результат  гемодилюції);  
•  рівень  гемоглобіну  змінюється  і  в  середньому  він  становить  до 12 тижнів  вагітності 122 г/л , до 28 тижня – 118 г / л ,  до 40 тижня 129 г / л ;  
•  кількість  лейкоцитів  збільшується  у  периферичній  крові  і  в  першому  триместрі вагітності їх кількість становить 3000-15000/мм 3, у другому та третьому триместрах 6000-16000/мм 3 , під час пологів кількість лейкоцитів може сягати  20 000-30 000/мм 3 ;   
•  кількість тромбоцитів перебуває у межах  нормальних (для вагітних) значень, але з прогресуванням вагітності має місце поступове зниження їх рівня;  
•  система  гемостазу:  притаманний  стан  гіперкоагуляції ( протягом  усієї  вагітності постійно прогресує збільшення рівню фібриногену (І фактор) у 2 рази  (до 600 мг%) та факторів VІІ-X, фібринолітична активність крові знижується;  
•  ШОЕ збільшується до 40 – 50 мм/год;
•  зниження рСО2  крові (на 15-20%), що сприяє переходу вуглекислоти через плаценту;  
•  підвищується рО2;  
•  збільшується доставка кисню до тканин та плаценти;  
•  підвищується екскреція бікарбонатів.    

Дихальна система    
•  відзначається:  поява  задишки (65% жінок),  набряки  слизової  носа,  носові  кровотечі, збільшення окружності грудної клітки, купол діафрагми підіймається  на 4 см, розширюється нижня апертура грудної клітки;  
•  підвищується:  потреба  в  кисні,  тиск  кисню,  дихальний  об’єм (30-40%),  ємкість  вдиху (5%), життєва  ємкість легень,  хвилинний  об’єм ( на 40%), тиск  кисню;  
•  знижується – функціональний залишковий об’єм і об’єм видиху приблизно на  20%,  загальна  ємкість  легень (на 5%), вміст вуглекислого газу (помірний дихальний алкалоз)    

Шлунково-кишковий тракт  
•  апетит збільшується, іноді з незвичними смаковими пристрастями;  
•  відзначається: ранкова нудота (майже у 70% вагітних), частота якої максимально припадає на 8-10 тижні вагітності і припиняється  між 14 і 16 тижнями  (пояснюється підвищенням прогестерону,  ХГЛ,  розслабленням  гладких  м’язів  шлунку);  
•  підвищується частота гінгівітів, можуть виникати рясно васкулярізовані  пухлини, які регресують після родів;   
•  знижується вірогідність виникнення виразкової хвороби шлунку  (пов’язують із  підсиленням  секреції  муцину  слизовою  оболонкою  шлунку  та  зниженням  секреції соляної кислоти);  
•  збільшується  ризик  гастроезофагального  рефлюксу,  що  обумовлено  гіпотонією стравоходу, зниженням тонусу шлунково-стравохідного сфінктера та  анатомічним зміщенням шлунку;  
•  зростає частота (до 30%) закрепів (обумовлено зниженням перистальтики  кишківника та розширенням гемороїдальних вен за рахунок  підвищення центрального венозного тиску й дії прогестерону);  
•  підвищується ризик утворення жовчного  каміння за  рахунок  розширення  і  погіршення евакуації жовчі з жовчного міхура та підвищення вмісту холестерину  в крові;   
•  печінка:  підсилюється  кровообіг,  розміри  печінки  не  збільшуються,  підвищується  вміст  лужної  фосфатази (за  рахунок  додаткового  утворення  у  плаценті),  збільшується  активність  аспартатамінотрансферази ( АСТ),  знижується  продукція  альбумінів  і  підвищується  концентрація  глобулінів,  відбувається  підвищення  синтетичної  функції  печінки ( ліпідемія  з  високим  рівнем холестерину та його ефірів), знижується антитоксична функція печінки;  
• збільшується частота геморою – результат закрепів, підвищеного венозного тиску і розслаблювальної дії прогестерону на судинну стінку.   

Обмін речовин  
•  основний обмін збільшується на 20%;  
•  збільшується потреба у кілокалоріях у середньому до 2000 – 3200 ккал у день  (150 ккал/день у I триместрі і 350 ккал/день у II та III триместрах вагітності);  
•  підсилюються пластичні процеси (перевага процесів анаболізму над процесами катаболізму);  
•  посилюється синтез РНК , що призводить до підвищення синтезу білків у рибосомах;  
•  жировий обмін – підвищується асиміляція жирів, знижується процес їх окислення, що призводить до накопичення в крові кетонових тіл, γ-аміномасляної та  ацетооцтової кислот, збільшується відкладання жиру у різних органах та тканинах (наднирники, плацента, шкіра, молочні залози та ін.);  
•  вуглеводний обмін – лабільний вміст цукру в крові (деяке перевищення норми) і періодичне появлення цукру у сечі;  
•  обмін вітамінів і мікроелементів збільшується за рахунок значної активізації  процесів клітинного метаболізму в організмі матері і плода.    


Нирки  
•  анатомічні зміни: збільшення розміру нирок, розширення  чашечно-лоханкової системи (на 15 мм у правій та на 5 мм у  лівій  нирці), збільшення діаметру сечівників на 2 см (частіше правого сечівника за  рахунок  повороту  та  зміщення  матки  вправо  і  притиснення  сечівника  до  термінальної  лінії  тазу),  обумовлюють  підвищений  ризик  захворювання  пієлонефритом. Дилятація сечових шляхів починається у I і досягає максимуму  у II та III триместрах вагітності (пояснюється дією плацентарного прогестерону  та меншою мірою стисненням сечових шляхів маткою);  
•  функціональні зміни: змінюється фільтраційна здатність нирок – до 16 тижня  вагітності  нирковий  кровоплин  зростає  на 75%, клубочкова  фільтрація  підвищується вже з 10 доби вагітності до 50%. Збільшується  екскреція глюкози, фільтрація білків не змінюється. Іноді може бути фізіологічна  (ортостатична)  альбумінурія (сліди  білка)  та  глюкозурія,  що  пов’язано  з  підвищенням проникності капілярів.    

Статеві органи
•  розміри  матки  збільшуються,  об’єм  зростає  в 1000 разів,  вага  матки  збільшується  з 50–60 г  у  невагітному  стані  до 1000 г  у  кінці  вагітності  (збільшення за рахунок переважно гіпертрофії клітин міометрію);  
•  форма матки  подовжена,  куляста  на 8 тижні  і  знов  подовжена  на 16 тижні  вагітності;  
•  позиція матки - матка виходить з порожнини тазу, повертається і нахиляється  вправо;  
•  консистенція  матки  прогресивно пом’якшується,  що зумовлено  підвищеною  васкулярізацією та наявністю амніотичної рідини;  
•  шийка матки розм'якається і стає ціанотичною;  
•  межа  між  ендо-  і  екзоцервіксом  –  межа  перехідного  епітелію  зміщується  назовні і формується ектопія циліндричного епітелію, яку не можна розглядати  як “ерозію”;  
•  скорочення  матки  з  першого  триместра  нерегулярні  і  безболісні ( перейми  Брекстон-Гіксона), але в пізніх термінах це спричиняє дискомфорт і може бути  причиною хибного пологового болю;  
•  ємкість  матки  зростає  з 4-8 мл  у  невагітному  стані  до 5000 мл  у  кінці  вагітності;  
•  міометрій гіпертрофується (ефект естрогенів), гіперплазується (ефект прогестерону), окремі м’язові волокна подовжуються у 15 разів;  
• кровоносні судини матки розширюються, подовжуються, особливо венозні, і  новоутворюються, за рахунок чого матковий кровоплин зростає більш ніж у 10  разів (до вагітності він становить 2 - 3% хвилинного об’єму серця (ХОС), а в  пізні терміни вагітності 20-30% ХОС – 500-700 мл/хв). Утворюється маткове коло кровообігу – “друге серце”, яке тісно пов’язане з плацентарним і плодовим  кровоплином;  
•  нервові елементи матки – збільшується кількість чутливих, баро-, осмо-, хемо- та інших рецепторів;  
•  біохімічні  зміни – значне зростання кількості актоміозину, креатинфосфату і  глікогену, зростає активність ферментних систем (АТФаза актоміозину та ін.),  накопичуються  високоенергетичні  злуки ( глікоген,  макроергічні  фосфати),  м’язові білки та електроліти (іони кальцію, натрію, калію, магнію, хлору та ін.);  
•  маткові труби – потовщуються, кровообіг в них значно посилюється;   
•  яєчники – дещо збільшуються, але циклічні процеси в них припиняються. Жовте тіло після 16 тижня вагітності зазнає інволюції;  
•  зв’язки матки – значно потовщуються і подовжуються, особливо круглі і крижово-маткові;  
•  ціаноз вульви – результат підвищеного кровопостачання, утруднення відтоку  крові по венах, які стискаються збільшеною маткою, і зниження тонусу судин;  
•  гіперпігментація  шкіри  вульви  і    промежини  –  пояснюється  гіперестрогенією і підвищенням концентрації меланостимулювального гормону;  
•  збільшення кількості піхвових білей і зниження їх рН (4,5-5,0) – результат  гіперплазії піхвового епітелію, збільшення кровообігу і транссудації;    

Молочні залози  
•  відчуття  поколювання  і розпирання – пов’язано із значним збільшенням  кровопостачання молочних залоз;  
•  розвиток вивідних протоків (вплив естрогенів) і альвеол (вплив прогестерона);  
•  активація гладких м’язів  сосків і збільшення  монтгомерових фолікулів  і маленьких горбиків біля ореоли;  
•  збільшення маси – з 150-250 г (до вагітності) до 400-500 г (наприкінці її);  
•  продукується  молозиво – частіше  у  жінок,  які  народжували (сумісна  дія  естрогенів,  прогестерону,  пролактину,  плацентарного  лактогену,  кортизолу  й  інсуліну).    

Маса тіла  
•  середня прибавка 10-12 кг і залежить від конституції;  
•  зростання маси відбувається в основному в другому та третьому триместрах  (350 – 400 г/тиждень);  
•  з набраної маси трохи більше половини іде в тканини матері (кров, матка, жир,  груди), а решта на плід (3000-3500 г), плаценту (650 г), навколоплідні води (800  г) та матку (900 г).     

Шкіра  
•  судинні зірочки – на обличчі, руках, верхній половині тулуба;  
•  долонна еритема – зумовлена збільшенням на 20% загального обміну речовин і на 16% кількості капілярів, які раніше не функціонували;  
•  смуги розтягнення (striae gravidarum) – на нижніх ділянках живота, молочних  залозах  і  стегнах,  які  мають  спочатку  рожевий  або  багровий  колір  (пов’язано з розтягненням сполучно-тканинних і еластичних волокон шкіри);  
•  гіперпігментація – у ділянці пупка, ореоли молочних залоз, білої лінії живота,  шкіра вульви і промежини, може з’являтися “маска вагітності”, чи хлоазма (мелазма);  
•  пупок – згладжується у другій половині і випинається наприкінці вагітності;  
•  невуси  –  збільшуються  у  розмірах  і  стають  більш  пігментованими ( різке  збільшення потребує консультації спеціаліста);  
•  потові і сальні залози – гіперпродукція іноді призводить до появи акне;  
•  волосся – іноді на шкірі обличчя, живота і стегон відзначається ріст волосся,  що  зумовлено  підвищеною  продукцією  андрогенів  наднирниками  і  частково  плацентою. Має місце значне випадіння у перші 2 – 4 місяці і поновлення нормального росту волосся  через 6 – 12 місяців після пологів.     

Кістково-м’язова система  
•  збільшення  компенсаторного  люмбального  лордозу,  що  проявляється  болями у нижніх відділах попереку;  
•  розвиток відносної слабкості зв’язок – дія релаксину і прогестерону. Лонне  склепіння стає рухливим і розходиться на 0,5-0,6 см приблизно у 28-30 тижнів,  що призводить до нестійкої ходи, втрати рівноваги і падіння (симфізіопатія);  
•  збільшення нижньої апертури грудної клітини;  
•  обмін кальцію – концентрація іонізованої форми кальцію в сироватці крови не  змінюється  за  рахунок  збільшення  продукції  паратиреоїдного  гормона,  знижується загальна кількість кальцію за рахунок його мобілізації на потреби  плода. За фізіологічного перебігу вагітності обмін солей у кістках збільшується  (вплив кальцитоніну), але щільність кісток не втрачається;  
•  збільшення грижових дефектів, особливо у ділянці пупка та по середній лінії  – діастаз прямих м’язів  (результат збільшення матки і її тиснення на передню  черевну стінку зсередини).