Акушерство для студентів І та ІІ рівнів акредитації

Знати:
- описати термін "безпечне лікарняне середовище",
- особливості роботи з електроприладами у закладах охорони здоров’я,
- заходи спрямовані на забезпечення пожежної безпеки в медичних закладах,
-  індивідуальні засоби захисту акушерки пологового залу,
- профілактичні заходи щодо фізичних навантажень на організм акушерки,
-  УФ-опромінювання, лазерне,   УВЧ-випромінювання: негативний вплив на організм, профілактика,
- техніка безпеки під час роботи у фізіотерапевтичному кабінеті,
- застережні заходи під час роботи з дезінфекційними препаратами,
- стрес, нервове виснаження: негативний вплив на організм, профілактика.

Вміти:
- застосовувати заходи щодо охорони праці в умовах ФАПу, жіночої консультації, акушерського стаціонару,
- працювати з дезінфекційними препаратами,
- працювати в фізіотерапевтичному кабінеті,
- застосовувати універсальні захоби безпеки.

Література
1. Братанюк Л.Є. Основи права і законодавства в охороні здоров'я: підручник. — К.: Медицина, 2010. — С. 215-222.
2. Назарова, І.Б. Фізіологічне акушерство: підручник / І.Б. Назарова, В.Б. Самойленко. — К.: Медицина, 2009. — С. 35, 36, 40, 52-54.
3. Касевич Н.М. Охорона праці та безпека життєдіяльності медичних працівників: підручник / Н.М. Касевич, К.І. Шаповал. — 3-є вид., переробл. та допов. — К. : ВСВ “Медицина”, 2013. — 264 с.

Опрацюйте теоретичний матеріал

Охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності, під час виконання службових обов’язків — одне з найважливіших завдань держави. Успішному розв’язанню його значною мірою сприятимуть знання кожним працівником основ техніки безпеки і нешкідливої діяльності на робочому місці та беззаперечне їх дотримання. Також кожен медичний працівник повинен обов’язково знати законодавчі і нормативні документи, що стосуються системи охорони здоров’я, обережні і безпечні технологічні прийоми виконання процедур та маніпуляцій, вимоги санітарно-протиепідемічного режиму, радіаційної безпеки, заходи щодо запобігання стресам і поліпшення умов праці, можливості для професійного розвитку фахової відповідності.

У 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон “Про охорону праці”. Цей закон визначив пріоритетні напрямки реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, проголосив основні принципи державної політики в галузі охорони праці.

Кожний громадянин має конституційне право на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності. Ці питання регулюються відповідними нормами КЗпП, Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 p., іншим законодавством України та колективним договором. Зокрема, КЗпП (ст. 153), передбачає, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях мають створюватися безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення таких умов є обов'язком роботодавця.

Ст. 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» зобов'язує державні, громадські та інші органи, підприємства, установи, організації, посадових осіб і громадян забезпечувати пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення й окремих осіб. А вже наступна, ст. 6, закріплює право на охорону здоров'я, що передбачає серед інших право на безпечні і здорові умови праці.

Правове регулювання охорони праці охоплює: розроблення і прийняття загальних норм охорони праці, правил техніки безпеки і виробничої санітарії; проведення профілактичних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов праці, що запобігають виникненню виробничих травмувань та розвитку професійних захворювань, на створення сприятливих умов праці і забезпечення її охорони на підприємствах, в установах, закладах; у процесі виконання працівниками своїх трудових обов'язків; систематичне поліпшення і оздоровлення умов праці безпосередньо за участю самих трудових колективів.

Подальшому вдосконаленню законодавства з охорони праці, розробленню науково обґрунтованих державних стандартів і регламентів, будівельних та санітарних норм і правил сприяє діяльність низки науково-дослідних інститутів, кафедр та науково-дослідних центрів вищих навчальних закладів, серед яких провідну роль відіграють Національний науково-дослідний інститут охорони праці, Інститут медицини праці, Інститут гігієни та медичної екології, Науковий центр радіаційної медицини, Інститут держави і права, Інститут економіки тощо.

Законодавчі і нормативно-правові акти, що регламентують питання охорони і безпеки праці в галузі охорони здоров'я, не на повні 2 % охоплюють необхідну кількість робочих місць, професій та медичної техніки. Це зумовлює значну кількість захворювань, у тому числі професійних, а також виробничих травм у працівників галузі. Відсутність фінансування значно скоротила змогу контролювати охорону праці на місцях — безпосередньо в лікувально-профілактичних закладах.

Та нерідко й самі працівники не надають цьому особливого значення. Якщо в питаннях охорони праці трохи більше інформований медичний персонал радіологічних, протитуберкульозних та інфекційних відділень, диспансерів, то значно менше — терапевтичних відділень міських, обласних і особливо районних лікарень. А тим часом на організм працівників впливають і такі чинники, як забруднення лікарськими речовинами повітря робочих приміщень, висока вологість, погана вентиляція, використання ультразвукової апаратури.

Медичні працівники посідають п'яте місце за поширеністю професійної захворюваності, випереджаючи працівників хімічної промисловості, і останніми роками майже на 20 % перевищує загальну захворюваність в Україні. Захворюваність на туберкульоз серед тих, хто працює в протитуберкульозних відділеннях, у 5—10 разів перевищує захворюваність медичних працівників. Саме туберкульоз органів дихання посідає перше місце в структурі професійних захворювань по галузі, далі — алергійні захворювання, захворювання шкіри.

Оскільки медичні заклади поповнюються новою медичною технікою, потрібні нормативні акти, інструкції щодо безпечного користування нею. Важливим є поліпшення умов праці на робочих місцях, особливо в хірургічних, акушерсько-гінекологічних, радіологічних, інфекційних відділеннях, у протитуберкульозних диспансерах, шкірно-венеричних диспансерах, спеціалізованих центрах профілактики та лікування хворих на СНІД.

Пропаганді безпечних та нешкідливих умов праці, на думку багатьох керівників лікувально-профілактичних закладів, сприяла б реанімація загальнодержавної системи охорони праці за моделлю радянських часів на рівні Міністерства охорони здоров'я та ЦК галузевої профспілки.

До речі, цими питаннями займається галузева профспілка медичних працівників. У профспілкових структурах можуть бути створені відділи з охорони праці та засновані посади штатних інспекторів, громадських контролерів, відповідальних за охорону праці на місцях (у відділенні лікарні, у лабораторії, у господарчій або допоміжній структурі (котельна, пральня, автоклавна) тощо).


Відповідно до Закону України “Про охорону праці” громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють:
— трудові колективи через обраних ними уповноважених;
— професійні спілки — в особі виборних органів і представників.

Невід’ємною часткою для створення медичним працівникам безпечних умов праці та лікування пацієнтів у медичних закладах є виконання вимог пожежної безпеки.
Також слід враховувати і те, що пацієнти в медичних закладах можуть бути в тяжкому стані, обмеженими в русі, психічно неврівноваженими, тому в разі виникнення пожежі необхідно швидко організувати евакуацію таких пацієнтів.
Питання здоров’я медичних працівників та їх безпека на робочому місці нині набули особливого значення.

Безпечне лікарняне середовище

Безпечне лікарняне середовище — це ідеально сформоване лікарняне середовище, яке не завдає шкоди як пацієнтам, так і медичним працівникам.
Звичне поняття про техніку безпеки на робочому місці, на жаль, не завжди відображає всього різномаїття шкідливих чинників, що негативно впливають на організм людини.
Рекомендації щодо створення безпечного лікарняного середовища:
— дотримуватись вимог, викладених у нормативних наказах і документах з охорони праці, та забезпечувати професійну безпеку в установах охорони здоров’я;
— забезпечувати ефективний контроль за впливом шкідливих і небезпечних виробничих чинників на робочих місцях;
— проводити вивчення причин захворюваності медичного персоналу;
— запровадити нові форми організації роботи медичного персоналу, що дає змогу ефективно використовувати їх творчий потенціал, робочий час;
— зменшити частку некваліфікованої праці;
— чітко розподілити функціональні обов’язки і відповідальність між усіма членами колективу;
— включати питання професійної безпеки, психогігієни, методик релаксації до всіх видів навчання медичного персоналу різного рівня;
— вживати заходи, спрямовані на оздоровлення медичного персоналу: створення кімнат відпочинку, психологічного розвантаження; формування груп здоров’я тощо;
— створити психологічний комфорт у колективі, тобто коли взаємовідносини з колегами визначаються загальною метою, довірою і взаємодопомогою, наявністю умов для професійного зростання, правильно і справедливо налагодженою системою матеріального і морального заохочення.


Одним з найважливіших елементів забезпечення безпечного виконання будь-якого виду робіт є інформування виконавців про шкідливі і небезпечні чинники, методи захисту від них, правила запобігання можливим аварійним ситуаціям і заходи для ліквідації наслідків.

Інструктаж проводять з урахуванням особливостей організації праці в медичних закладах, конкретних умов проведення робіт. Його здійснюють або безпосередньо перед виконанням робіт, або з певною періодичністю, що забезпечує краще фізіологічне сприйняття вимог і ефективніше їх запам’ятовування. Інструктаж є обов’язковою складовою охорони праці, а опис його видів і регламент проведення закріплені законодавством. Виділяють п’ять видів інструктажу: вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий. Основна мета лікувально-діагностичного процесу — досягнення найкращого клінічного результату при забезпеченні максимальної безпеки пацієнтів і медичних працівників.

Робота з електроприладами
У закладах охорони здоров’я використовують різноманітну електроапаратуру. Для запобігання і недопущення нещасних випадків під час роботи з електроприладами необхідно дотримуватись правил облаштування всього електрообладнання відповідно до чинних “Правил облаштування електроустановок” та “Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок”.

Встановлення кип’ятильників, водонагрівачів, електрообладнання для стерилізації інструментів, перев’язного матеріалу, білизни, а також розігрів парафіну та озокериту допускається лише в пристосованих для цього приміщеннях. Електрокип’ятильники для кип’ятіння інструментів мають бути із закритими підігріва-чами (спіралями). Опорні поверхні стерилізаторів — бути негорючими. Стерилізатори з повітряним прошарком між опорною поверхнею та днищем слід встановлювати на негорючій основі.

Медичний персонал, який працює з електроустановками, повинен знати типи і класи медичної апаратури і безпечно нею користуватись. Монтаж, налагодження та підключення медичної апаратури має здійснювати спеціально підготовлений інженерно-технічний персонал. Потрібно, щоб апаратура була заземленою. Забороняється використовувати як заземлюваний пристрій водопровідні труби, труби центрального опалення і каналізації.

Медичні працівники, в обов’язки яких входить обслуговування певної електроапаратури, повинні пройти навчання з питань техніки безпеки експлуатації і атестацію, пройти медичний огляд і бути придатним до виконання такої роботи. Працівники проходять вступний, первинний та через кожні 3 міс. повторний інструктаж. Не допускається до роботи з електрообладнанням персонал віком до 18 років.

На кожному робочому місці має бути інструкція з безпечної роботи, а також заходи з надання медичної допомоги при ураженні електрострумом.

Перед включенням електроприладу необхідно візуально перевірити електрошнур на наявність механічних порушень. Забороняється працювати з електроприладами вологими руками, залишати електроприлад без нагляду тривалий час. Після роботи потрібно перевірити, чи всі електроприлади вимкнені. У разі виявлення або виникнення несправності в електроприладі слід негайно викликати електрика, що обслуговує прилад. Категорично заборонено виконувати будь-які ремонтні роботи самостійно.

Рятування життя людини, ураженої струмом, передусім залежить від швидкості і правильності дій осіб, які надають допомогу. Насамперед потрібно якнайшвидше звільнити потерпілого від дії електричного струму. Якщо неможливо відключити електричне обладнання від мережі, слід відразу приступити до звільнення потерпілого від струмопровідних частин, не торкаючись при цьому потерпілого.

Забезпечення пожежної безпеки

Забезпечення пожежної безпеки в медичних закладах є одним із важливих напрямків їх ефективної діяльності. Дотримання основних вимог пожежної безпеки сприяє збереженню життя та здоров’я медичних працівників, пацієнтів, а також матеріальних цінностей.

Адміністрація лікувального закладу зобов’язана забезпечити персонал санітарним одягом, спецвзуттям і запобіжними засобами відповідно до чинних норм та організувати регулярне прання спецодягу.

Порушення умов праці призводить до виникнення професійних хвороб.

Професійні хвороби — захворювання, у розвитку яких переважну роль відіграють несприятливі умови праці (професійні шкідливості).

Характер професійних хвороб визначається особливостями механізму дії шкідливих виробничих чинників на організм людини, а також їх силою і тривалістю дії. В основі класифікації професійних хвороб лежить етіологічний принцип з урахуванням шкідливого виробничого чинника, який зумовив розвиток хвороби.

Згідно з “Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. за № 1232, зв’язок професійного захворювання з умовами праці медичного працівника визначаєтья на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, що складається установою державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство (лікувальний заклад), де працює хворий, за участю спеціалістів (представників) підприємства, первинної організації профспілки, членом якої є хворий, або уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці. Якщо хворий не є членом профспілки, то за участю робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцем розташування підприємства.

Індивідуальні засоби захисту

Для запобігання виробничому травматизму та виникненню професійних захворювань необхідно користуватися індивідуальними засобами захисту:

• спецодяг, фартух, спецвзуття; засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, маски);
  

• органів зору, обличчя (захисні окуляри, захисні щитки);
  

• рук (гумові, латексні рукавички).
  

Індивідуальні засоби захисту мають зберігати свої гігієнічні та есплуатаційні властивості протягом усього часу їх використання при дотриманні умов їх використання та догляду за ними.

Ураховуючи вищезазначене, можна узагальнити, що невід’ємною часткою безпеки на робочих місцях є створення належних умов праці.

Умови праці — це сукупність взаємопов’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, соціальних та естетичних чинників конкретної роботи, зумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини.

Отже, виконання будь-якої роботи на території медичного закладу із застосуванням обладнання в інтересах закладу має проводитись згідно з вимогами статті 13 Закону України “Про охорону праці”.
Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів і несе за це безпосередню відповідальність.

Негативні фактори під час виконання професійних обов'язків акушерки

Поводження з пацієнтами, пов'язане з наданням допомоги, що зумовлює фізичні навантаження на організм акушерки
Медичні сестри та акушерки — найважливіший кадровий ресурс у системі охорони здоров’я, тому вони заслуговують найкращих, по можливості, умов праці для виконання свої обов’язків. Щоб зменшити травми спини, яких часто зазнають акушерки від надмірних фізичних навантажень на організм при маніпуляціях з пацієнтами, вони повинні користуватися спеціальними методами, розробленими для зменшення надмірного тиску на хребет і тулуб акушерки.
Акушерці, яка розпочинає свою професійну діяльність, необхідно пристосуватись до раціональної роботи, опанувати відповідними навичками, що сприятимуть збереженню її здоров’я та працездатності.
Можна виділити три основні причини виникнення болю в спині акушерки: відсутність досвіду в даній роботі щодо прийняття відповідної робочої пози, напруження і травма.
Напруження, спричинене незручною позою, є поширеною причиною болю в спині (наприклад, необхідність тримати обладнання або утримувати кінцівки пацієнта тривалий час в операційній).
Травми спини можуть бути результатом силового напруження під час піднімання пацієнта, вага якого набагато більша за допустим робоче навантаження.
Під час піднімання пацієнта вручну можна застосовувати спеціальні технічні прийоми, які безпечні дляакушерки й зручні для пацієнта і дозволяють уникнути безпосереднього вертикального його піднімання.

УФ-опромінювання
УФ-опромінювання впливає на очі, спричинюючи електроофтальмію. З’являється відчуття стороннього тіла або піску в очах, спостерігається погіршення зору, страх перед світлом, сльозотеча, головний біль.
До хронічних уражень очей належать хронічний кон’юнктивіт, блефарит, катаракта кришталика.

Лазерне випромінювання
Місцева дія лазерного опромінювання на око призводить до тимчасової втрати зору, а в разі опіку процес стає незворотним.
Вплив на шкіру характеризується виникненням гіперемії, що може перейти в опіки і спричинитинекротичні зміни.
Профілактика несприятливої дії лазерного випромінювання передбачає загальні та індивідуальні заходи. До загальних, колективних заходів належать організаційні, інженерно-технічні,планувальні та санітарно-гігієнічні. Для створення безпечнихумов праці потрібно виділити окреме приміщення для лазерної апаратури з відповідною припливно-витяжною вентиляцією, звукоізоляцією та екрануванням пучка променя. Особливу увагу слід приділити освітленню робочих місць та приміщення.
До індивідуальних заходів захисту належать окуляри, щитки, спеціальні маски і спеціальний захисний одяг, халати та рукавички.

Вплив УВЧ-випромінювання на організм
За тривалої дії на організм людини полів високочастотних (ВЧ) і ультрависокочастотних генераторів (УВЧ) порушується функціональний стан ЦНС, що характеризується гіпореактивністю її вегетативних відділів. Порушення вегетативної іннервації проявляється незначними шкірно-судинними і серцево-судинними рефлексами, а також гіпергідрозом кистей, зниженням температури шкіри на кистях, підвищенням порогу больової чутливості в дистальних відділах кінцівок.

Техніка безпеки під час роботи у фізіотерапевтичному кабінеті (відділенні)
Сучасні апарати для фізіотерапії є джерелами електричного струму та електро-магнітних полів, які за необережного та невмілого їх використання можуть викликати пошкодження тканин
організму і небажані зміни здоров’я пацієнтів та обслуговуючого персоналу.
Недбале відношення до дотримання правил експлуатації фізіотерапевтичних приладів може призвести до ураження організму фізичними та хімічними шкідливими чинниками і виникнення електротравм, відморожень, опіків, баротравм, отруєнь хімічними речовинами (сірководень), опромінення радіоактивними речовинами (радон). Для проведення фізіотерапевтичних процедур (електролікування, ультразвукове лікування, магніто-, аерозоль-
та електроаерозольтерапія, тепло- і водолікування тощо) у відділеннях та кабінетах даного призначення зосереджують значну кількість різноманітної електромедичної апаратури і, в першу чергу, електронного, газового, електричного, водяного та іншого обладнання, балонів зі стислими газами, приладів, які працюють під тиском.
Таке забезпечення і наявність різних видів органічних і неорганічних речовин у процесі експлуатації відділень та кабінетів фізіотерапії створюють передумови передбачуваного впливу на персонал шкідливих виробничих чинників, що вимагає створення безпечних та найбільш сприятливих умов для медичного персоналу та пацієнтів через неухильне дотримання правил техніки безпеки під час роботи.
Шкідливими фізичними чинниками є: підвищення температури в робочій зоні, підвищений рівень шуму та вібрації, зростаннявологості та йонізації повітря, збільшення напруги магнітного та електричного полів, зміна рівня ультрафіолетового, інфрачервоного та зовнішнього гамма-випромінювання.
З метою забезпечення технічно сприятливих умов для працюючого персоналу та пацієнтів під час проведення фізіотерапевтичних процедур затверджено загальний стандарт, який встановлює правила безпеки праці і є обов’язковим для виконання в процесі проектування, реконструкції, будівництві нових та експлуатації діючих відділень і кабінетів, що регламентується спеціальною комісією за обов’язкової участі в ній представників СЕС, головного фізіотерапевта та технічного інспектора праці. Важливою умовою техніки безпеки є вимога, згідно з якою для проведення процедур з кожного виду лікування потрібно обладнувати
окремі кабінети, під час експлуатації яких персонал повинен чітко стежити за відповідністю температури, вологості та рухомості повітряного потоку, концентрації шкідливих речовин та інших чинників згідно з установленими безпечними стандартами. З метою уникнення статичних електричних зарядів підлога повинна бути дерев’яною або вкритою лінолеумом. Стіни приміщень потрібно фарбувати олійною фарбою світлих тонів
на висоті до 2 м, інші частини стін та стелі — водоемульсійною фарбою. Заборонено облицьовувати стіни керамічною плиткою.
Приміщення має бути обладнане сушильно-витяжною шафою, раковиною з двома відділеннями та поворотним краном з подачею холодної та гарячої води, трьома електрокип’ятильниками, медичною шафою, робочим столом та пральною машиною, груповим щитом із пускачем, який має позначення положення “вкл.—викл.” із вмонтованим сітковим вольтметром для перемикання фаз.
Проводи, що відходять від апарата до пацієнта, мають бути цілими, ретельно і якісно ізольованими. Металеві корпуси і штативи приладів, які внаслідок порушення цілісності та ізоляції можуть перебувати під напругою, слід обов’язково заземлювати згідно зі встановленими інструкціями. Під час виявлення будь-яких дефектів або пошкоджень персонал зобов’язаний повідомити про їх наявність завідуючого відділенням або головного лікаря і зробити запис у журналі технічногообслуговування, що зберігається в кабінеті. Фізіотерапевтичні процедури проводять на дерев’яних кушетках під наглядом акушерки, яка зобов’язана стежити за роботою апаратів та станом пацієнтів.

Застережні заходи під час роботи з дезінфекційними препаратами
Хімічні препарати, які використовують для знезараження, передстерилізаційного оброблення, стерилізації і дезінсекції мають різний ступінь місцевої і загальної токсичної дії. До роботи з дезінфекційними препаратами допускаються особи, не молодші за 18 років, які пройшли відповідний інструктаж щодо обов’язків, техніки безпеки, заходів профілактики випадкових
отруєнь. Відповідальною за інструктаж є спеціально призначена головним лікарем особа. Особи з підвищеною чутливістю до використовуваних хімічних засобів від роботи з ними усуваються. Замочування білизни, посуду та інших предметів у розчинах дезінфекційних засобів, передстерилізаційне оброблення і стерилізацію виробів медичного призначення хімічними засобами, оброблення пацієнтів та їх речей інсектицидами здійснюють у спеціально виділених приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.
Робочі розчини дезінфекційних засобів готують у добре провітрюваних приміщеннях. Зберігають розчини і витримують у нихпредмети, що підлягають обробленню, у щільно закритих ємкостях.
Запаси для інфекційних препаратів зберігають у місцях, не доступних для загального користування, у темному посуді, у сухомунеосвітленому прохолодному приміщенні. Усі дезінфекційні засоби і розчини повинні мати етикетки із зазначенням назви, концентрації, дати виготовлення і терміну придатності.
У відділеннях дезінфекційні засоби і їх розчини зберігають під замком окремо від лікувальних препаратів у місцях, не доступних для дітей та осіб, які не займаються дезінфекцією.

Стрес. Нервове виснаження
Нерідко акукшерка відчуває фізичну, емоційну перевантаженість, душевну втому. Це призводить до того, що в неї з’являються ознаки стресу, які можуть згодом проявитися виразкою шлунка, гіпертонічною хворобою, розладом
сну. Останніми роками подібні проблеми привертають все більше уваги. Дослідження показали: акушерки зазнають нервового виснаження і становлять групу ризику раннього рівня смертності, що вищий від середнього. Як з’ясувалося, причиною стресу серед акушерок можуть бути надмірні навантаження на робочому місці, напружені стосунки з адміністраторами і колегами.

Вимоги до професіоналізму роботи медичних сестер і акушерок занадто великі як з боку пацієнтів і членів їх сімей, так і з боку колег та адміністрації. Робота, яка не сприяє самостійномуосмисленню ситуацій, прийняттю відповідних рішень і зводиться до механічного виконання розпоряджень, може спровокувати стреси і захворювання.

Стрес може проявлятися як фізичними, так і психічними розладами.  Фізичними симптомами стресу може бути поява висипки на шкірі, головного болю, артеріальної гіпертензії, виразкової хвороби, безсоння, а психічними — відчуття тривоги, неспокою, депресія. Умови праці є стресовими тоді, коли існує дисбаланс між вимогами і можливостями. Розвиток стресу може залежати від нереалізованих здібностей і бажань.
Для жінок головним чинником виникнення стресу є потреба поєднувати обов’язки ведення домашнього господарства і турботу про сім’ю з вимогами, які пред’являються на робочому місці. Неможливість задовольнити всі пред’явлені вимоги призводить до розвитку стресу так само, як і ситуація, коли працівник не має змоги показати, на що він здатний.

Чинники стресу в операційній
Медичні сестри, які працюють в операційній, зазнають помірної дії стресів. Специфічними чинниками стресу визнано:
• нетактовну, образливу поведінку лікарів;
• зіпсоване обладнання;
• відсутність розуміння потреби вдосконалення вузької спеціалізації медичних сестер, які пов’язані з роботою в операційній;
• порушення правил розміщення обладнання і неможливість знайти його в потрібний момент;
• невідповідність постачання медикаментів, перев’язувального матеріалу, білизни запитам роботи;
• наявність у бригаді несумлінних працівників;
• зниклі тампони або інструменти під час операції;
• зупинку серця або дихання пацієнта;
• забруднене в процесі оперативного втручання обладнання;
• недостатність розуміння адміністрацією необхідності використання в операційній спеціально підготовлених висококваліфікованих медичних сестер;
• перебіг в операційній декількох невідкладних станів.

Профілактика нервового виснаження
Якщо в акушерки з’явилися деякі з перелічених загальних симптомів нервового виснаження, необхідно проаналізувати інші аспекти життя і встановити чинники розвитку нервового виснаження. Наприклад, якщо акушерка виснажена фізично, то, можливо, вона нераціонально витрачає свої сили і їй варто переглянути коло своїх посадових обов’язків. Якщо симптомомє емоційне перенапруження, то необхідно проаналізувати такі проблеми, як сімейні конфлікти і тиск з боку сім’ї. Якщо дляакушерки мотивацією професійної діяльності є тільки грошова винагорода, тоді слід замислитися, для чого вона працює в даному місці.

Акушерка також повинна вносити свій вклад у вирішення цього питання, а саме:
• шукати можливості для професійного росту і навчання на робочому місці;
• ставити реальні цілі для росту особистого і професійного характеру;
• ефективно використовувати час у процесі здійснення своєї діяльності;
• розмежовувати робочий і особистий час для раціонального його використання;
• проводити “інвентаризацію комфортності” всіх позитивних сил свого життя.
Крім того,акушерки мають проявляти сконцентровану наполегливість, твердість характеру і навчитися сприймати емоційні удари з розумінням ситуації, давати толерантну відповідь.
Необхідно навчати акушерок психологічної самопідтримки, щоб вони могли виявляти симптоми нервового виснаження в собі та в інших, пропагувати оволодіння навичками психологічних автотренінгів і вправами для зняття стресових ситуацій. Позитивний вплив на рівень працездатності медпрацівників мають кімнати психологічного розвантаження.

Запитання для самоконтролю:

1. Опишіть термін "безпечне лікарняне середовище".
2. Назвіть особливості роботи з електроприладами у закладах охорони здоров’я.
3. Опишіть заходи спрямовані на забезпечення пожежної безпеки в медичних закладах.
4. Назвіть індивідуальні засоби захисту акушерки пологового залу.
5. Назвіть профілактичні заходи щодо фізичних навантажень на організм акушерки.
6. УФ-опромінювання: негативний вплив на організм, профілактика.
7. Лазерне випромінювання: негативний вплив на організм, профілактика.
8. Вплив УВЧ-випромінювання: негативний вплив на організм, профілактика.
9. Техніка безпеки під час роботи у фізіотерапевтичному кабінеті.
10. Назвіть застережні заходи під час роботи з дезінфекційними препаратами.
11. Стрес. Нервове виснаження: негативний вплив на організм, профілактика.
12. Назвіть чинники стресу в операційній.
13. Назвіть профілактичні заходи нервового виснаження акушерки.

Завдання для самостійної наукової та творчої роботи

1. Написати доповідь «Профілактика інфікування медичних працівників вірусним гепатитом В та С в умовах акушерського стаціонару».
2. Підготувати мультимедійну презентацію «Охорона праці в умовах ФАПу, жіночої консультації, акушерського стаціонару».
3. Скласти задачі до теми «Охорона праці в умовах ФАПу, жіночої консультації, акушерського стаціонару».