Акушерство для студентів І та ІІ рівнів акредитації

Актуальність теми
Частота екстрагенітальної патології становить 30-70% вагітних. 6% вагітних мають серцево-судинні захворювання. Кардіологічні ускладнення (аритмії, тромбоемболії, порушення мозкового кровообігу, розшарування аорти) трапляються й під час вагітності у раніше здорових жінок, і призводять до серйозних наслідків. Інколи, хвороба, що раніше перебігала приховано, вперше клінічно проявляється і діагностується під час вагітності.
Знання даної теми важливе для акушерки на етапі жіночої консультації та під час пологорозрішення роділь із серцево-судинною патологією.

Знати:
- серцево-судинні захворювання, які зустрічаються у вагітних найчастіше,
- збереження вагітності, показання до переривання вагітності,
- особливості ведення вагітності, критичні моменти в її перебігу, терміни трикратної госпіталізації,
- особливості перебігу і ведення пологів, принципи догляду за породіллями, терміни виписування,
- роль акушерки у виявленні вагітних із серцево-судинною патологією, у веденні вагітності, пологів і післяпологового періоду.

Вміти:
- складати план ведення та спостереження за вагітними із серцево-судинними захворюваннями,
- проводити спостереження та догляд за роділлями та породіллями із серцево-судинними захворюваннями,
- виявляти ускладнення збоку матері та плода, проводити їх профілактику.

Виконувати навички:
- догляд за вагітними з екстрагенітальними захворюваннями із застосуванням комплексу акушерських, загальнотерапевтичних і додаткових методів дослідження,
- вимірювання AT у вагітної,
- вислуховування серцебиття плода.

Література
Акушерство та гінекологія: У 4 т.: національний підручник / за ред. акад. НАМН України, проф. В.М. Запорожана. — К.: ВСВ “Медицина”, 2013. — С.703-771.
Наказ МОЗ України від 28.01.2011 № 42. Про затвердження клінічного протоколу з акушерської допомоги “ Ведення вагітності та пологів у жінок з хворобами серця”.
Патологічне і оперативне акушерство: підручник / І.Б. Назарова, В.Б. Самойленко, Н.П. Муштенко, І.Г. Шембєлєв,за ред. П.М. Баскакова. — К.: ВСВ «Медицина», 2012.  – С.74-91.

Запитання для самоконтролю до теми «Серцево-судинні захворювання і вагітність»
1. Назвіть серцево-судинні захворювання, які зустрічаються у вагітних найчастіше.
2. Назвіть ступені тяжкості серцево-судинної патології за впливом на перебіг вагітності та пологів.
3. Назвіть особливості перебігу вагітності у жінок із серцево-судинною патологією: критичні моменти, ускладнення з боку захворювання та збоку вагітності.
4. Назвіть особливості ведення вагітності у жінок із серцево-судинною патологією: терміни трикратної госпіталізації.
5. Назвіть показання до переривання вагітності при серцево-судинній патології.
6. Назвіть  особливості перебігу пологів у жінок із серцево-судинною патологією.
7. Назвіть  особливості ведення пологів залежно від ступеня тяжкості серцево-судинної патології.
8. Назвіть принципи догляду за породіллями, терміни виписування.
9. Опишіть роль акушерки у виявленні вагітних із серцево-судинною патологією, у веденні вагітності, пологів і післяпологового періоду.

Вагітність — складний фізіологічний процес, у якому активну участь бере серцево-судинна система. Найбільші зміни в ній відбуваються в терміні вагітності 26—36 тиж.: у 1,5 разу збільшується хвилинний об’єм серця, прискорюється пульс, підвищується тиск у системі легеневої артерії, збільшується судинний периферійний опір, уповільнюється капілярний кровообіг. В останній місяць вагітності вказані зміни зменшуються.

Вагітність створює додаткове навантаження на всі органи й системи, особливо на серцево-судинну систему, тому що в організмі жінки формується нове коло кровообігу — матково-плацентарний кровообіг, у зв’язку з чим збільшується маса циркулюючої крові, підвищується внутрішньочеревний тиск, змінюється положення серця перегином легеневої артерії внаслідок підняття діафрагми маткою. Під час пологів серцево-судинна система зазнає нового навантаження, яке пов’язане зі швидкими коливаннями артеріального і венозного тиску та ударного об’єму серця, перерозподілом крові, затримкою дихання, посиленою роботою серця в умовах недостатньої оксигенації організму.

У здорових жінок додаткове навантаження компенсується за рахунок механізмів адаптації: збільшення маси і об’єму серця внаслідок гіпертрофії міокарда, частоти скорочень серця, кількості крові тощо.

У вагітних із патологією серцево-судинної системи механізм пристосування знижується, що призводить до виникнення різних ускладнень під час вагітності, пологів і в післяпологовий період.

У зв’язку з досягненнями медицини зростає кількість вагітних, які перенесли хірургічну корекцію вади серця, вагітних з пересадженим серцем. Усе це змінило психологічне ставлення до серцево-судинної патології під час вагітності. Збільшило відповідальність за акушерську тактику під час пологів, за зменшення ризику материнської смертності. Найчастіше у вагітних діагностують: вади серця ревматичного походження (80 %), вроджені вади серця (7,3 %), опероване серце (серце після проведеної операції — 4,6 %), артеріальну гіпертензію (3,3 %), ішемічну хворобу серця (2,6 %), інші серцево-судинні захворювання (5,3 %). Усі ці вагітні потребують спеціалізованої допомоги і всебічного обстеження.

У вагітних можуть зустрічатися будь-які хвороби серця – від незначного пролапса мітрального клапана, що практично не впливає на перебіг та наслідки вагітності, до синдрому Ейзенменгера, за якого вкрай високим є ризик материнської смерті. Найбільш частими клінічно значущими видами кардіологічної патології в акушерській практиці є вроджені вади серця, набуті вади серця, кардіоміопатії, інфекційний ендокардит. Вагітність у більшості випадків призводить до погіршання перебігу хвороб серця, виникнення ускладнень, яких не було до вагітності (серцева недостатність [СН], аритмії). Кардіологічні ускладнення (аритмії, тромбоемболії, порушення мозкового кровообігу, розшарування аорти) інколи трапляються під час вагітності у раніше здорових жінок. Окрім того, вагітність може спричиняти перипартальну кардіоміопатію, що проявляється СН. Іноді хвороба, перебіг якої раніше був у прихованій формі, вперше клінічно проявляється і відтак діагностується у вагітної.
Розповсюдженість органічних хвороб серця серед вагітних становить 10-20 випадків на 1000 жінок.

Найчастішими клінічно значущими видами кардіологічної патології в акушерській практиці є:

- вроджені вади серця,
- набуті вади серця,
- кардіоміопатії,
- інфекційний ендокардит.

Найчастіше у вагітних діагностують вади серця ревматичного походження (80 %).

Ускладнення

Вплив вагітності на перебіг набутих вад серця:

- загострення ревматичного процесу (перші 12 тижнів, ІІІ триместрі, післяпологовому періоді);
- наростання недостатності кровообігу;
- аритмія;
- тромбемболія;
- порушення мозкового кровообігу;
- розшарування аорти;
- розвиток гострої серцевої недостатності відбувається по типу лівошлуночкової у вигляді серцевої астми, набряку легень (при мітральному стенозі);
- ризик розвитку декомпенсації кровообігу зберігається протягом року після пологів.

Вплив на вагітність набутих вад серця.
Ускладнення вагітності:

- ранній розвиток пізніх гестозів, які погано піддаються лікуванню;
- передчасне та раннє відходження навколоплідних вод;
- збільшується ризик передчасного відшарування плаценти;
- невиношування вагітності (викидні, передчасні пологи);
- анемія;
- дистрес (гіпоксія) плода, затримка розвитку плода.

Ускладнення пологів:

- аномалії пологової діяльності (швидкі, стрімкі пологи);
- патологічна крововтрата (15-20%).

Профілактика ускладнень у вагітної із патологією серцево-судинної системи

Прегравідарна підготовка кардіологічної хворої включає:

– комплексне обстеження з метою встановлення причини та ступеня ураження, стадії, функціонального класу, діагностики ускладнень, визначення показань до хірургічного лікування;
– радикальне хірургічне лікування за наявності показань;
– адекватне медикаментозне лікування;
– корекцію станів, що обтяжують перебіг патології (анемія, порушення системи гемостазу, тиреоїдна дисфункція тощо);
– санацію вогнищ хронічної інфекції;
– нормалізацію маси тіла;
– підвищення толерантності до фізичних навантажень.

Ведення вагітності у вагітних із патологією серцево-судинної системи

1. Оцінка ступеня ризику вагітності:

- обстеження,
- отримання інформації з попередньої медичної документації
- уточнення діагнозу

Ступені ризику вагітності при захворюваннях серця

І ступінь. Не підвищений. Серцева недостатність клінічно відсутня. Функціональний клас І.
Гіпертрофії та дилатації серця немає.

Вагітність не протипоказана, імовірність ускладнень не перевищує таку в популяції.
Пологи – згідно з акушерською ситуацією.

ІІ ступінь. Помірно підвищений. Серцева недостатність І стадії. Функціональний клас ІІ.
Початкова чи помірна гіпертрофія серця. Невелика дилатація відділів серця.

Вагітність є припустимою, хоча зумовлює певний ризик погіршення стану хворої.
У більшості випадків можливе природне розродження, інколи виникає необхідність укорочення періоду потуг.

ІІІ ступінь. Високий. Серцева недостатність ІІА стадії. Функціональний клас ІІІ.
Активність ревматизму ІІ–ІІІ ступеня.
Гемодинамічно значущі порушення ритму.
Значна гіпертрофія, перевантаження відділів серця.
Велика дилатація відділів серця.
Коронарна патологія (із синдромом стенокардії чи без нього).
Обструкція вихідного тракту шлуночка (шлуночків).
Аневризма аорти.
Інфекційний ендокардит.
Необхідність постійної антикоагулянтної терапії.

Ризик вагітності значно підвищений, перебіг її супроводжується багатьма кардіологічними та акушерськими ускладненнями. Вагітність протипоказана і має бути перервана до 12 тижнів. Питання щодо пізнього переривання вирішується у кожному випадку індивідуально. Якщо характер захворювання припускає його хірургічне лікування, операція на серці є альтернативою перериванню вагітності.
Під час пологів – планове вкорочення періоду потуг чи кесарів розтин (за показаннями)

ІV ступінь. Вкрай високий. Серцева недостатність ІІБ чи ІІІ стадії. Функціональний клас ІV.
Ціаноз.
Значна систолічна дисфункція лівого шлуночка.
Легенева гіпертензія крайнього ступеня.
Розшаровуюча аневризма аорти.

Висока імовірність материнської смерті.
Показане переривання вагітності як у ранні, так і у пізні терміни.
Під час пологів – планове виключення потуг чи кесарів розтин (за показаннями)/

2. Вирішення питання щодо можливості виношування вагітності

Загальні протипоказаннядо виношування вагітності:

• серцева недостатність ІІ А стадії і вище;
• III і IV функціональний клас (за критеріями Нью-Йоркської асоціації серця NYHA);
• значна легенева гіпертензія (тиск у легеневій артерії понад 50 мм рт. ст.);
• фібриляція передсердь та інші тяжкі (гемодинамічно значущі) порушення ритму;
• ціаноз;
• кардіомегалія.

Показання до переривання вагітності в пізній термін (від 12 до 22 тиж.) при серцево-судинних захворюваннях:

• прогресуюча декомпенсація кровообігу, що не піддається інтенсивному медикаментозному лікуванню;
• тяжкі порушення серцевого ритму.

Протипоказання до виношування вагітності

Мал. Кардіомегалія.

Амбулаторне спостереження

Амбулаторне спостереження проводять при стабільно задовільному стані хворої.

Мета – профілактика та раннє виявлення ускладнень перебігу вагітності, порушень стану плода та захворювання.
Основні завдання амбулаторного спостереження:

– надання у доступній формі переконливої інформації щодо повноцінного раціонального харчування, кількості рідини, режиму праці та відпочинку, адекватних дозованих фізичних навантажень;
– попередження зумовлених вагітністю станів, що провокують погіршення перебігу основного захворювання: анемії, гіпотиреозу, гіпертензії/прееклампсії;
– виявлення та санація вогнищ інфекції;
– забезпечення планової госпіталізації у відповідні терміни і до відповідного закладу охорони здоров’я;
– раннє виявлення декомпенсації/прогресування основного захворювання, розвитку ускладнень і екстрене скерування вагітної до стаціонару;
– моніторинг стану плода;
– психофізична підготовка до пологів.

Динамічне спостереження вагітної здійснюють, залежно від встановленого ступеня ризику, спільно акушер-гінеколог і терапевт або кардіолог. За необхідності вагітну консультує кардіохірург.

Госпіталізація вагітної із захворюванням серця залежно від ступеня ризику здійснюється у плановому порядку 1–3 рази.
Планова госпіталізація:

– у І триместрі (ІІІ і IV ступені ризику) – вирішення питання переривання вагітності в умовах кваліфікованого мультидисциплінарного забезпечення (за згоди хворої);
– у 26–32 тижні (ІІ–IV ступені ризику) – забезпечення компенсації кровообігу;
– у пізньому терміні вагітності (І–IV ступені ризику) – підготовка і проведення розродження в умовах кваліфікованого мультидисциплінарного забезпечення.

Показання до екстреної госпіталізації:

– гостра серцева недостатність;
– поява або прогресування хронічної серцевої недостатності;
– виникнення чи почастішання пароксизмів небезпечної аритмії;
– гостра коронарна патологія;
– інфекційний ендокардит;
– тромбоемболічні ускладнення;
– легенева кровотеча.

Лікувальні заклади до яких госпіталізують вагітних за кардіологічними показаннями:
– до 22 тижнів – до профільного (кардіологічного, ревматологічного, кардіохірургічного) стаціонару;
– у 22–36 тижнів – до спеціалізованого відділення екстрагенітальної (серцево-судинної) патології акушерського стаціонару;
– після 36 тижнів – до спеціалізованого відділення екстрагенітальної (серцево-судинної) патології акушерського стаціонару.

Лікування

Медикаментозне лікування проводять за суворими показаннями посиндромно.
Показання до призначення та склад лікарських засобів визначає кардіолог.

Серед суто кардіологічних препаратів вагітним протипоказані:
- інгібітори ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ)
- блокатори рецепторів до ангіотензину ІІ
- непрямі антикоагулянти  
- аміодарон.

Медикаментозне лікування хронічної серцевої недостатності залежить від її варіанту.

При систолічному варіанті  серцевої недостатності:

Діуретики

- петльові (фуросемід, етакринова кислота),
- калійзберігаючі діуретики – спіронолактон протипоказаний.
Тривалий прийом сечогінних засобів може призводити до гіпокаліємії та істотного зниження плацентарно-плодової перфузії.

Дигоксин

- небезпека систематичного вживання дигоксину – розвиток глікозидної інтоксикації.

Периферичні вазодилататори:

- нітрогліцерин,
- ізосорбід,
- молсидомін – в/в, п/я, табл. тривалої дії per os.
Основним побічним ефектом, окрім головного болю, є гіпотензія, що може призводити до дистресу плода.
У вагітних із систолічним варіантом СН слід, за можливості, уникати призначення нестероїдних протизапальних препаратів, глюкокортикоїдів, антиаритмічних засобів І класу, антагоністів кальцію (за винятком амлодипіну та фелодипіну).

При діастолічному варіанті  серцевої недостатності:

- β-блокатори призначають у першу чергу,
- сечогінні та периферичні вазодилататори застосовують з обережністю (можливість зменшення серцевого викиду),
- дигоксин не використовують,
- антагоністи кальцію за необхідності можуть бути призначені.

Лікування гострої серцевої недостатності

Лікування гострої серцевої недостатності (набряку легенів) передбачає проведення екстрених терапевтичних заходів:
- положення сидячи, ноги мають звисати з ліжка униз,
- постійний доступ до вени,
- інгаляція зволоженого 100% кисню,
- дихальні шляхи механічно звільняють від пінистої рідини,
- кисень пропускають крізь 40% етиловий спирт,
- вазодилататори:

Нітрогліцерин 0,5–1 мг (1–2 табл.) дають сублінгвально 3–4 рази з інтервалом 5 хв. і водночас розпочинають внутрішньовенну інфузію.

- сечогінні:

Фуросемід 40 мг в/в, при необхідності повторюють (по 20–40 мг кожні 30 хв.).

Морфін - при наявності сильного кашлю, гіпервентиляції, больових відчуттів вводять морфін 3–5 мг внутрішньовенно повільно (впродовж 3 хв.), повторюючи за необхідності ще 1–2 рази з через 15 хв.
Допамін - при неефективності лікування при зниженні АТ призначають інотропні засоби (допамін, добутамін).
Преднізолон - при низькому АТ – глюкокортикоїди (преднізолон 90–120 мг) внутрішньовенно болюсно.
Збереження явної гіпоксемії попри проведену терапію є показанням до інтубації трахеї і здійснення штучної вентиляції легенів.

Антиаритмічна терапія
Аритмії, що трапляються під час вагітності частіше, ніж поза вагітністю, нерідко не зумовлюють небезпеки для здоров’я матері та дитини, а отже не потребують лікування.
Питання щодо доцільності призначення антиаритмічних препаратів або інших методів терапії вирішує кардіолог.

Антикоагулянтна терапія
- у постійному режимі при штучних механічних клапанах серця;
- періодично, показання:

пароксизм фібриляції передсердь, що триває більше 48 год.,
нестабільна стенокардія,
інфаркт міокарда,
дилатаційна кардіоміопатія.

- профілактично перед абдомінальним розродженням у жінок з високим ризиком тромбоемболії легеневої артерії.

Антикоагулянти безпечні для плода:

- стандартний гепарин
- низькомолекулярні гепарини (еноксапарин, надропарин кальцію, далтепарин).

Непрямі антикоагулянти (варфарин, аценокумарол, феніндіон), попри їх несприятливу дію на плід, застосовують для постійної антикоагулянтної терапії у вагітних зі штучними клапанами серця.

Хірургічне лікування

Хірургічне лікування хвороб серця під час вагітності застосовують у плановому (має великі переваги) або екстреному порядку.

Цілком безпечними для плода та перебігу вагітності є кардіохірургічні втручання, що виконуються без застосування штучного (екстракорпорального) кровообігу.

Операції, що потребують штучного кровообігу, часто призводять до самовільного переривання вагітності/передчасних родів або антенатальної загибелі плода.

Під час вагітності широко застосовують малоінвазивні черезшкірні ендоваскулярні втручання:

- балонна дилатація,
- катетерна абляція,
- імплантація електрокардіостимулятора та ін.

Якщо хвороба серця є операбельною, і операція не потребує штучного кровообігу, хірургічне лікування – найкраща альтернатива перериванню вагітності у пізньому терміні.

Планову операцію на серці проводять у період між 16 та 26 тижнями вагітності.

Показання до планової операції на серці під час вагітності:

– мітральний стеноз, стеноз легеневої артерії, стеноз устя аорти,
– коарктація аорти, відкрита артеріальна протока,
– констриктивний перикардит, порушення ритму та провідності серця.

Екстрене кардіохірургічне втручання для порятунку життя проводять у будь-якому терміні вагітності та під час пологів.

Якщо екстрену операцію на серці виконують під час пологів, то розродження має бути проведено відразу після операції.

Одночасне проведення операції на серці та кесаревого розтину в плановому порядку не рекомендується. Якщо існує високий ризик набряку легенів або інших ускладнень, як виключення виконується одночасно кардіохірургічна та розроджувальна операція, першим виконують кесарів розтин, потім – операцію на серці.

Пологорозрішення
Родопомічний заклад

І ступеня ризику проводять у родопомічному закладі ІІ рівня акредитації,
ІІ ступеня – у закладі ІІІ рівня,
ІІІ та ІV ступенів – у спеціалізованому закладі.

Термін розродження

Вагітні груп І та ІІ ступенів ризику народжують у фізіологічному терміні після спонтанного початку пологової діяльності.
Хворі груп ІІІ та ІV ступенів ризику нерідко потребують планової індукції родів, аби медичну допомогу їм надавала мультидисциплінарна бригада найдосвідченіших і кваліфікованих спеціалістів. Термін розродження таких хворих визначають індивідуально залежно від характеру патології та наявності ускладнень у матері і стану плода.

Дострокове розродження
Показання до дострокового розродження з боку матері:

– прогресування хронічної серцевої недостатності за неефективності медикаментозної терапії;
– прогресування коронарної патології;
– розшарування аорти;
– приєднання прееклампсії, що обтяжує перебіг основного захворювання.

Показання до дострокового розродження в інтересах плода:

– наявність ціанозу (вроджені вади серця синього типу);
– легенева гіпертензія крайнього ступеня (синдром Ейзенменгера);
– затримка утробного росту, незалежно від характеру основного захворювання.

Метод розродження
В усіх випадках, коли немає акушерських або спеціальних кардіологічних показань до кесаревого розтину, роди починають вести через природні родові шляхи.

Фахівці, котрі ведуть пологи
Роділлей групи ІІ ступеня ризику спостерігає лікар-акушер-гінеколог, лікар-терапевт.
Роділлей групи ІІІ та ІV ступенів ризику спостерігає лікар-акушер-гінеколог, лікар-кардіолог та лікар-анестезіолог.

Моніторинг показників гемодинаміки
Під час пологів у хворих ІІІ та IV ризику проводять моніторинг:

– артеріального тиску,
– частоти серцевих скорочень,
– ЕКГ;
– мобілізують периферичну вену.

Знеболення
Оптимальний спосіб – епідуральна анестезія, можливе також немедикаментозне та медикаментозними засобами у тому числі наркотичними анальгетиками.

Положення роділлі
Оптимальне – на лівому боці або напівсидячи.

Профілактика інфекційного ендокардиту

Обов’язкові показання :

- штучний механічний клапан серця;
- інфекційний ендокардит в анамнезі.

Можливі показання :

- вади серця
- кардіоміопатії, що зумовлюють високий або вкрай високий ризик.

Спосіб профілактики інфекційного ендокардиту:

- внутрішньовенно (якщо два, то в/в та в/м або обидва в/в)
- в активній фазі І періоду родів або за 30 хв. до початку планової операції кесаревого розтину
- повторюють введення через 8 годин.
- препарати: ампіцилін 2 г плюс гентаміцин 1,5 мг/кг; або цефазолін 2 г; або цефотаксим 2 г; або цефтриаксон 2г.

Утеротонік – окситоцин. Похідні ергометрину кардіологічним хворим протипоказані.


Ведення ІІ періоду пологів

Хворі групи І ступеня ризику народжують самостійно.
Хворі групи ІІ ступеня ризику – можливе укорочення другого періоду, про що вирішує терапевт.
Хворі групи ІІІ чи IV ступеня ризику потуги обов’язково вкорочують за допомогою акушерських щипців або вакуум-екстракції.

Показанням до планового кесаревого розтину:

– аневризма аорти будь-якого генезу;
– коарктація аорти;
– значна систолічна дисфункція лівого шлуночка (фракція викиду < 40%);
– констриктивний перикардит.

Рішення щодо планового розродження абдомінальним шляхом приймають також у випадках відсутності умов до вкорочення потуг (сідничне передлежання, вузький таз, ін.) у хворих ІІІ та IV ступенів ризику, а також за необхідності дострокового розродження у разі недостатньої зрілості шийки матки (алгоритм акушерської тактики ведення вагітності у жінок з хворобами серця).

Ключові моменти
Ведення пологів у жінок із захворюваннями серця

Уникати проведення індукції пологів, при можливості.

Провести антибіотикопрофілактику.

Забезпечити раціональний баланс рідини.

Уникати положення на спині.

Бажано провести регіональну аналгезію або епідуральну анестезію.

Провести вкорочення другого періоду пологів.

Використати окситоцин в ІІІ та післяпологовому пероіді.

Ключові моменти перебігу вагітності та пологів у вагітних із захворюваннями серця

1. Нормальні фізіологічні зміни під час вагітності, можуть імітувати захворювання серця.

2. При підозрі на серцево-судинну патологію необхідно провести ретельне обстеження пацієнтки.

3. Більшість випадків материнської смертності з приводу хвороб серця в розвинених країнах світу вторинні: кардіоміопатії, ішемічна хвороба серця, інфекційний ендокардит, легенева гіпертензія, екстрасистолія.

4. Пацієнткам із патологією серця необхідно проводити прегравідарне консультування до зачаття.

5. Жінок із легеневою гіпертензією, ускладненими або нелікованими коарктацією аорти, синдром Марфана з дилатацією кореня аорти потрібно проінформувати про необхідність переривання вагітності.

6. Жінкам з ішемічною хворобою серця або попередньою післяпологовою кардіоміопатією слід також пропонувати переривання вагітності.

7. Не існує ідеальної антикоагуляційної терапії під час вагітності без ризику для пацієнток з механічними клапанами.

8. Всіх жінок з підозрою на легеневу гіпертензію необхідно у найкоротші терміни обстежити, як правило, за допомогою катетеризації правих відділів серця.

9. У вагітних із "синіми" вадами серця часто виникають передчасні пологи через погіршення стану плода.

10. Більшість вад із недостатністю клапанів серця під час вагітності переноситься задовільно.

11. У хворих зі значним мітральним стенозом існує ризик як набряку легень, так і ризик різкого зниження серцевого викиду через активний діурез після пологів.

12. У пацієнток з легеневою гіпертензією існує високий ризик розвитку ускладнень під час пологів, у першу чергу, через гіповолемію або зменшення венозного повернення до серця.

13. У пацієнток з вродженими обструктивними  вадами серця існує ризик (до 10%) розвитку серцевих дефектів в плода.

14. У жінок з мітральним стенозом існує найбільший ризик розвитку набряку легень в післяпологовому періоді.

15. Основні гемодинамічні зміни, котрі ускладнюють перебіг вагітності у жінок із захворюваннями серця: збільшення внутрішньосудинного об'єму, зниження системного судинного опору, підвищена схильність до патологічного тромбоутворення та гемодинамічні коливання в післяпологовому періоді.

16. Необхідність антибактеріальної профілактики ендокардиту при неускладнених вагінальних пологах у жінок із органічними захворюванням серця питання спірне, проте рекомендується більшістю авторів.

17. Навіть у жінок із найважчими вадами серця для розродження слід віддати перевагу накладанню акушерських щипців або проведенню вакуум-екстракції, на противагу кесаревому розтину.

18. При правильному веденні вагітності та пологів більшість жінок із захворюваннями серця можуть розраховувати на успішне розродження.

19. Вагітних із патологією серця повинні спільно вести фахівці з акушерства, кардіології, неонатології та анестезіології.

Джерело: Clinical obstetrics : the fetus & mother / E. Albert Reece, John C. Hobbins. - 3rd ed. 2007