Акушерство для студентів І та ІІ рівнів акредитації

Актуальність теми
Суть профілактики виникнення ускладнень вагітності полягає у забезпеченні вагітних лікувально-профілактичною допомогою, наданні їм вичерпної інформації щодо безпечної репродуктивної поведінки та сприянні створенню для вагітних відповідних соціально-гігієнічних умов. Лікувально-профілактичні заходи, що ґрунтуються на сучасних досягненнях науки і практики, повинні розпочинатись із первинної ланки - жіночої консультації.

Знати:
- акушерсько-гінекологічні заклади охорони здоров'я в місті та селі;
- жіноча консультація: структура, обладнання, принципи обслуговування;
- роль акушерки у виконанні завдань жіночої консультації;
- патронаж, санітарно-освітня робота, обліково-звітна документ.;
- пологовий будинок: структура, принципи організації;
- чинні накази МОЗ України.

Вміти:
- складати паспорт дільниці;
- вести документацію жіночої консультації й пологового будинку, медико-санітарної частини промислового підприємства.

Виконувати навички:
- ведення журналів обліку у жіночій консультації, медико-санітарної частини промислових підприємств.

ЛІТЕРАТУРА
Назарова, І.Б. Фізіологічне акушерство: підручник /І.Б. Назарова, В.Б. Самойленко.— К.: Медицина, 2009. — С. 24-43.
Акушерство та гінекологія: У 4 т.: національний підручник / за ред. акад. НАМН України, проф. В.М. Запорожана. — К.: ВСВ “Медицина”, 2013. — С. 9-49.
Наказ МОЗ України від 15.07.2011 №417. Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в Україні.
Наказ МОЗ України від 20.12.2003 №620. Про організацію стаціонарної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні.

Запитання для самоконтролю до теми «Організація амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні»
1. Назвіть акушерсько-гінекологічні заклади охорони здоров’я в місті та селі.
2. Назвіть основні структурні складові жіночої консультації.
3. Назвіть основне обладнання жіночої консультації.
4. Назвіть основні принципи обслуговування жіночої консультації.
5. Роль акушерки у виконанні завдань жіночої консультації.
6. Патронажна, санітарно-освітня робота акушерки ЖК.
7. Назвіть обліково-звітну документацію ЖК.
8. Назвіть чинні накази МОЗ України, які використовує акушерка ЖК у своїй роботі.

Запитання для самоконтролю до теми «Організація стаціонарної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні»
1. Назвіть стаціонарні акушерсько-гінекологічні заклади охорони здоров’я.
2. Назвіть основний заклад охорони здоров’я жінок стаціонарного типу.
3. Назвіть структуру пологового будинку.
4. Назвіть принципи організації пологового будинку.
5. Роль акушерки у виконанні завдань пологового відділення.
6. Роль акушерки пологового залу.
7. Роль акушерки післяпологового відділення.
8. Санітарно-освітня робота акушерки пологового відділення.
9. Назвіть обліково-звітну документацію акушерського стаціонару.
10. Назвіть  чинні накази МОЗ України, якими керується у своїй роботі акушерка стаціонару.

Самостійна позааудиторна робота до теми:

Охорона праці в умовах ФАПу, жіночої консультації, акушерського стаціонару.

Організація акушерської допомоги у сільській місцевості.

На сьогодні організація акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні базується на принципах ВООЗ. Це забезпечення сталого доступу всіх верств населення до кваліфікованої медичної допомоги, служб планування сім'ї, медико-генетичного консультування. З урахуванням різноманітних факторів, які впливають на стан здоров'я жінок, розроблено нормативну базу щодо забезпечення жіночого населення амбулаторною та стаціонарною акушерською допомогою.

Здоров'я жінки - це здоров'я нації. Сучасні принципи надання кваліфікованої акушерської допомоги передбачають: ведення партограми, визначення (за показаннями) біофізичного профілю плода, організацію роботи акушерських стаціонарів з упровадженням спільного перебування матері і дитини, грудного вигодовування, практики "індивідуальних", відповідно до чинного законодавства, та "сімейних" пологових залів, забезпечення запасу медикаментів для надання невідкладної медичної допомоги.

Акушерську допомогу в Україні здійснюють у лікувальних закладах амбулаторного і стаціонарного типу, основними з яких є пологові будинки та жіноча консультація у складі акушерсько-гінекологічного об'єднання, акушерські відділення у складі багатопрофільної лікарні, жіноча консультація як підрозділ поліклініки.

Акушерську допомогу вагітним (роділлям) з украй високим ступенем прогнозованого перинатального та акушерського ризику надають в акушерських стаціонарах III рівня. З метою підвищити якість надання такої допомоги роботу зазначених закладів будують на принципах співробітництва з кафедрами акушерства і гінекології, неонатології, анестезіологої вищих навчальних закладів відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Організація  акушерсько-гінекологічної  допомоги  в  Україні  базується  на  принципі  єдності здоров'я матері та дитини, а удосконалення первинної медико-санітарної допомоги вагітним, жінкам, дівчаткам має пріоритетне значення.  Організація акушерсько-гінекологічної допомоги складається із основних трьох етапів:   

1.  організації служби планування сім'ї як основи формування та збереження репродуктивного здоров'я;  
2.  організації акушерської допомоги на основі принципів безпечного материнства;  
3. організації  гінекологічної допомоги,  заснованої  на  принципах  реабілітації  репродуктивного здоров'я як основного фактора профілактики онкогінекологічних  захворювань.   

Організація акушерської допомоги за сучасними підходами розглядається як організація перинатальної допомоги, основними складовими якої є:  
-  підготовка сім'ї до народження дитини сьогодні розглядається як спільна відповідальність за народження дитини усієї родини, особливо майбутніх батьків у  відповідності рекомендацій ВООЗ щодо залучення родини до народження дитини. Реорганізація "Школи материнства" у "Школи відповідального батьківства" передбачає через нові комунікаційні технології підготовку вагітної та її членів родини до партнерських пологів як вагомого психологічного заходу  профілактики ускладнень  у пологах, зменшення  застосування  медикаментів,  зменшення кількості пологів шляхом кесаревого розтину і як результату поліпшення  здоров'я новонароджених;   

-  формування  та  підтримка  грудного  вигодовування  малюків  дає  надзвичайно  важливі позитивні результати у зменшенні випадків інфекційних розладів у новонароджених  та  породіль,  а  також  хвороб  органів  травлення  та  шлунково-кишкового тракту у новонароджених;   

-  профілактика  вертикальної  трансмісії  ВІЛ.  Удосконалені  технології  у  відповідності  рекомендацій  ВООЗ  щодо 4-компонентного  підходу,  а  саме:  профілактики ВІЛ серед жіночого населення, профілактики небажаної вагітності  у ВІЛ-інфікованих жінок, медикаментозної профілактики ВІЛ у новонароджених  та соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей і їх сімей;   

-  медико-генетична  допомога  спрямована  на  профілактику  вродженої  та  спадкової патології. Нормативи надання медико-генетичної  допомоги визначають  спільну  діяльність  спеціалістів  з  медичної  генетики  та  акушерства  і  гінекології  з  питань  впровадження  преконцепційної  підготовки  до  вагітності  і  пологів, своєчасної діагностики   генетичної патології для її попередження у новонароджених.  

В Україні створена 3-рівнева система акушерсько-гінекологічної допомоги.    

Організація амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги

Амбулаторну акушерсько-гінекологічну допомогу здійснюють у:

жіночих консультаціях,
гінекологічних кабінетах центральних районних лікарень,
сільських лікарських амбулаторіях,
амбулаторіях загальної практики — сімейної медицини,
фельдшерсько-акушерських пунктах (ФАПах),
центрах планування сім'ї,
оглядових кабінетах поліклінік.

В основі лікувально-профілактичної роботи цих закладів лежить принцип диспансерного спостереження жінок.

Основними принципами організації амбулаторної акушерсько-гінекологічної  допомоги  є:

- етапність (рівні)  надання  медичної  допомоги;
- надання медичної допомоги за  узагальненими  нормативами (стандартами);
- систематичний, кваліфікований,
- в рівній мірі  доступний  в селах і містах,
- профілактичний нагляд за жінками.

На І етапі амбулаторну  акушерсько-гінекологічну допомогу жінки отримують на  ФАПах, у  лікарських амбулаторіях та дільничних лікарнях (без  лікаря  акушера-гінеколога). Амбулаторна робота акушерки на І етапі, в основному, має профілактичний  характер з метою попередження ускладнень вагітності та  виникнення гінекологічних захворювань.

На ІІ етапі амбулаторну акушерсько-гінекологічну  допомогу  вагітним і гінекологічним хворим здійснює медичний персонал сільської амбулаторії та ДЛ,  лікар  акушер-гінеколог РЛ і ЦРЛ. У лікувальних закладах ІІ етапу спостерігаються вагітні без  ускладненого перебігу вагітності.

На ІІІ етапі амбулаторну  акушерсько-гінекологічну допомогу здійснюють спеціалісти обласних лікарень. У ЛПЗ ІІІ етапу забезпечується поглиблене виконання обсягу медичного обстеження, який не може бути виконаний на попередніх етапах надання  медичної допомоги  вагітним та гінекологічним хворим. За необхідності проводиться консультативне обстеження іншими спеціалістами.

Організація спеціалізованої амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги
Спеціалізована лікувально-профілактична допомога - це вид медичної допомоги, що надається лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити більш кваліфіковане консультування, діагностику та лікування, ніж лікарі загальної практики.
Спеціалізована амбулаторно-поліклінічна акушерсько-гінекологічна допомога може надаватись в умовах:

- жіночої консультації, у якій є 8 акушерських дільниць і більше;
- діагностичного центру планування сім'ї та репродукції людини;
-  консультативної поліклініки.

Спеціалізовану допомогу надають при: невиношуванні вагітності; гінекологічних ендокринних порушеннях; патології шийки матки; безплідності; плануванні сім'ї; патології перименопаузального періоду.

ЖІНОЧА КОНСУЛЬТАЦІЯ

В основі лікувально-профілактичної роботи ЖК лежить принцип диспансерного спостереження жінок.
Роботу жіночої консультації організовано за територіальним принципом. Одна акушерська дільниця включає приблизно дві терапевтичні. На дільниці працюють акушер-гінеколог і акушерка. Вони обслуговують 3300 жінок. Територіально-дільничний принцип роботи жіночої консультації дає можливість акушеру-гінекологу підтримувати постійний зв'язок із дільничним терапевтом та іншими спеціалістами.
Амбулаторна акушерсько-гінекологічна допомога населенню включає заходи щодо збереження репродуктивного здоров'я населення, диспансеризацію вагітних, антенатальну охорону плода, профілактику і лікування акушерсько-гінекологічної патології, планування сім'ї.


Структура жіночої консультації:
  гардероб; реєстратура,
  кабінет лікаря акушера-гінеколога,
  кабінет юриста, кабінет психопрофілактики,
  кабінет терапевта, кабінет стоматолога,
  маніпуляційна (вагінальні процедури),
  процедурна, операційна (мала),
  кабінет перинатальної діагностики,
  кольпоскопічна,
  кабінет завідувача жіночої консультації, кабінет головної акушерки,
  лабораторія, фізіотерапевтичний кабінет, стерилізаційна, рентгенкабінет, кабінет функціональної діагностики (УЗД),
  медико-генетична консультація,
  денний стаціонар;
  кабінети спеціалізованих прийомів:

  планування сім'ї,
  невиношування вагітності,
  гінекологічної ендокринології,
  гінекології дитячого і підліткового віку,
  функціональної і пренатальної діагностики.

Завдання жіночої консультації
Організація і проведення комплексу профілактичних заходів щодо збереження репродуктивного здоров'я населення.
Проведення лікувально-профілактичних заходів, направлених на запобігання ускладненням вагітності, післяпологового періоду, гінекологічним захворюванням, що ґрунтуються на сучасних досягненнях науки і практики.

Раннє виявлення вагітності (до 12 тиж) і диспансерний нагляд. Проведення клінічного, функціонального УЗД, лабораторного дослідження із застосуванням сучасних засобів для визначення ступеня і групи перинатального ризику з метою профілактики акушерських і перинатальних ускладнень.

Своєчасне виявлення захворювань у вагітних і направлення на госпіталізацію у відділення патології вагітності пологового будинку або до інших лікувально-профілактичних
закладів за профілем захворювання. Направлення вагітних, які потребують лікування, в стаціонар денного перебування.

Упровадження в практику сучасних засобів діагностики і лікування ускладнень вагітності, захворювань породіль, гінекологічних захворювань. Забезпечення вагітних функціональним і лабораторним дослідженням у повному обсязі.

Організація підготовки вагітних до пологів і залучення сім'ї до навчання в "Школі материнства".

Організація і проведення профілактичних гінекологічних оглядів жінок з використанням сучасних методів обстеження (кольпоскопія, цитологія та ін.) з метою раннього виявлення і лікування гінекологічних захворювань.

Організація і проведення консультування сімей з питань планування сім'ї.

Забезпечення правового захисту жінок відповідно до чинного законодавства, за потреби — за участю юрисконсульта.

Своєчасне надання відпустки по вагітності і пологам відповідно до чинного законодавства, лікарняного листка у випадках тимчасової непрацездатності жінки.

Організація медико-генетичного консультування подружжя, пар, які збираються одружитися, і сімей, у яких є ризик народження (або які мають) дітей із природженими вадами або спадковими захворюваннями.

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ АКУШЕРКИ ЖІНОЧОЇ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Посаду акушерки жіночої консультації може обіймати молодший спеціаліст з медичною освітою, який отримав кваліфікацію акушерки.
Акушерку приймає на роботу та звільняє керівник лікувально-профілактичного закладу.
Акушерка перебуває в підпорядкуванні лікаря акушера-гінеколога, завідувача жіночої консультації та старшої акушерки.
У своїй роботі акушерка керується положенням про жіночу консультацію, чинним законодавством, наказами, іншими нормативними актами органів охорони здоров'я, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією.
Основним завданням акушерки є проведення лікувально-профілактичної та санітарно-просвітньої роботи в галузі акушерства та гінекології під керівництвом лікаря.

Відповідно до основних завдань акушерка здійснює:
  підготовку амбулаторного прийому, який проводить лікар;
  ознайомлення жінок з правилами внутрішнього розпорядку та режимом роботи жіночої консультації;
  допомогу лікарю під час проведення діагностичних, лікувальних та оперативних маніпуляцій;
  проведення разом з лікарем профілактичних гінекологічних оглядів жінок на закріплених дільницях;
  санітарно-освітню роботу в галузі акушерства та гінекології, в тому числі випуск санітарних бюлетенів;
  контроль за роботою молодшого медичного персоналу;
  контроль за відвідуваннями лікаря вагітними та хворими, які підлягають диспансерному спостереженню.

Акушерка жіночої консультації зобов'язана:
  виконувати правила асептики та антисептики, правильно стерилізувати, обробляти і зберігати перев'язувальний матеріал та інструменти медичного призначення;
  вести медичну облікову документацію;
  виконувати за потреби обов'язки операційної сестри;
  надавати першу медичну допомогу при невідкладних станах з наступним викликом лікаря;
  звітувати завідувачу відділення, а в разі його відсутності — черговому лікарю про всі тяжкі ускладнення або хвороби у вагітних чи гінекологічних хворих;
  виконувати акушерський патронаж;
  проводити санітарно-просвітню роботу серед вагітних і членів їх родин про особливості гігієни вагітних, раціональне харчування, необхідність регулярного відвідування лікаря;
  при виявленні відхилень від нормального стану направити на прийом до лікаря акушера-гінеколога;
  звітувати про результати патронажу лікарю та записати їх у патронажний журнал.

Акушерка жіночої консультації має право:
  вносити пропозиції завідувачу відділення щодо раціонального розподілу роботи;
  систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію;
  давати вказівки підпорядкованим їй молодшим медичним працівникам щодо дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку;
  вносити пропозиції щодо заохочення цих працівників або накладення на них дисциплінарних стягнень за окремі порушення в роботі чи порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.

Організація стаціонарної акушерсько-гінекологічної допомоги

В Україні створена 3-рівнева система стаціонарної акушерсько-гінекологічної допомоги.    

До І рівня відносяться районні, центральні районні та міські лікарні, в яких відсутні  відділення  анестезіології  й  інтенсивної  терапії.  Забезпечується  цілодобове  чергування  анестезіолога (чергування  вдома).  Лікувальні  заклади  цього рівня забезпечують  розродження  вагітних  з  низьким  ступенем  акушерського  та  перинатального  ризику  розвитку  ускладнень, надання медичної допомоги  гінекологічним хворим.  

До ІІ рівня відносяться районні лікарні, центральні районні лікарні і акушерські  відділення міських лікарень,  міські пологові будинки, у яких є відділення анестезіології й  інтенсивної терапії, а  також черговий неонатолог  цілодобово. Лікувальні заклади  цього  рівня забезпечують  розродження вагітних  низького  і високого (за сукупністю  факторів)  ступеня акушерського та перинатального ризику, а також виконують усі функції установ I  рівня, в тому числі надання кваліфікованої допомоги гінекологічним хворим, окрім спеціалізованої  гінекологічної допомоги.   

До ІІІ рівня відносяться міські, обласні пологові відділення,  перинатальні центри  та центри репродуктивного здоров`я, які є клінічними базами кафедр акушерства і гінекології III-IV рівня акредитації, а також пологові відділення обласних лікарень, які мають у  своєму складі відділення акушерської реанімації та інтенсивної терапії новонароджених;  інститут  ПАГ АМН України.  
Лікувальні заклади цього рівня забезпечують розродження вагітних вкрай високого  та високого  ступеня акушерського та перинатального ризику, з тяжкою екстрагенітальною  патологією, надання спеціалізованої допомоги гінекологічним хворим.

Організація роботи пологових будинків або пологових відділень будується за єдиним принципом відповідно до діючого законодавства.  
Основні завдання акушерського стаціонару:  

-  надання кваліфікованої медичної допомоги вагітним, роділлям, породіллям, основної на доказової медицині;  
-  впровадження в практику сучасних безпечних методів ведення пологів та періоду новонародженості;  
-  проведення профілактичних заходів щодо ускладнень вагітності, пологів, післяпологового періоду та інфекційних захворювань серед матерів і дітей;  
-  проведення інформаційної роботі серед вагітних, породіль та їх сімей.   

Пологовий будинок

Пологовий будинок надає кваліфіковану медичну допомогу жінкам під час вагітності, пологів і в післяпологовий період, гінекологічним хворим, а також забезпечує кваліфіковану медичну допомогу та догляд за новонародженими. Акушерський стаціонар надає допомогу за територіальним принципом, але перша й невідкладна допомога надається всім вагітним і роділлям незалежно від місця проживання і відомчої підпорядкованості закладу.

Структура акушерського стаціонару:   
 - акушерське приймально-оглядове відділення;   
 - акушерське відділення з індивідуальними пологовими залами, індивідуальними  та сімейними пологовими палатами, післяпологовими палатами для спільного  перебування матері і новонародженого;   
  - відділення патології вагітних;   
  - операційний блок;   
  - анестезіологічне відділення (палати) з ліжками інтенсивної терапії для жінок;   
  - відділення (палати) інтенсивної терапії новонароджених;   
  - відділення (палата) для неонатального догляду;  
  - маніпуляційна;  
- палата із санвузлом (не менше однієї в залежності  від потужності пологового  стаціонару -  2-3) з окремим входом для госпіталізації роділь та породіль з інфекційними захворюваннями в стадії гострих клінічних проявів;  
  - приміщення для дезінфекції та передстерилізаційної очистки інструментарію;  
  - санвузол для персоналу, санвузли та душові кімнати для жінок;  
  - приміщення для прибирального інвентарю;  
  - група приміщень для медичного персоналу,
  - приміщення для госпіталізації гінекологічних хворих.  

Організація акушерських стаціонарів передбачає створення індивідуальних пологових палат у відповідності вимог Цивільного кодексу щодо конфіденційності стану здоров'я  пацієнта, забезпечення комфортних умов спільного перебування матері та новонародженого в індивідуальній палаті з метою забезпечення дотримання "теплового ланцюжка" та  профілактики інфекційних захворювань у породіль та новонароджених.
Медичний персонал акушерського стаціонару дозволяє присутність партнера не більше 2 осіб (чоловіка, членів родини, близьких) на пологах відповідно до порядку, затвердженого головним лікарем ЗОЗ з урахуванням бажання роділлі. Додаткове медичне обстеження родичів не проводиться. Присутність членів родини за наявності в них туберкульозу або гострих проявів інфекційного захворювання в акушерському стаціонарі не допускається. Особи, присутні при пологах, повинні бути в чистому домашньому одязі та змінному взутті.  
Дозволяються відвідування матері (з урахуванням її бажання) і дитини в акушерському стаціонарі близькими родичами (не більше 2 осіб одночасно) та їх допомога в догляді за новонародженим і породіллею. Можливість відвідування породіллі членами родини  до 14 років вирішується головним лікарем стаціонару.
Виписка з акушерського стаціонару за умови фізіологічного перебігу пологів та післяпологового періоду  здійснюється на 3-тю добу після пологів.
Акушерський стаціонар закривають у разі необхідності проведення поточного ремонту, але не частіше одного разу на рік. Допускається закриття акушерського стаціонару за поверхами.
Працівники акушерських стаціонарів підлягають обов'язковим медичним оглядам та профілактичним щепленням у встановленому порядку. Персонал несе відповідальність за невиконання вимог нормативних актів, санітарних норм та гігієнічних правил згідно з чинним законодавством України.

Індивідуальний пологовий зал - це обладнане спеціальною апаратурою приміщення для проведення пологів в однієї роділлі з ускладненим перебігом вагітності, після чого мати разом з новонародженим переводяться до індивідуальної післяпологової палати для їх спільного перебування до виписки із стаціонару.

Індивідуальна пологова палата - це обладнане приміщення із санвузлом (урахувати при перебудові акушерських стаціонарів) для проведення лише фізіологічних пологів за сучасними перинатальними технологіями в однієї роділлі, після чого мати разом з дитиною перебувають у ній до виписки із стаціонару. Оснащуються функціональним ліжком або  ліжком-трансформером  для приймання пологів та перебування на ньому породіллі під час усього періоду госпіталізації, засобами для ведення пологів (м'ячі, стілець, шведська стінка, спеціальний килимок), сповивальним столиком. Після пологів мати й дитина спільно перебувають до виписки із стаціонару.

Сімейна пологова палата - це обладнане приміщення з окремим входом і зі санвузлом, де відбуваються пологи та перебуває матір з новонародженим і членами родини  (цілодобово за умови необхідності догляду за матір'ю та новонародженим)  до виписки зі стаціонару.
Індивідуальна післяпологова палата - це приміщення із санвузлом (урахувати при перебудові акушерських стаціонарів), де може перебувати лише одна породілля з новонародженим після переведення з індивідуального пологового залу до виписки їх із стаціонару.

Палата для госпіталізації вагітних, роділь та породіль з інфекційними захворюваннями в стадії гострих клінічних проявів. Ці палати повинні бути із санвузлом,  з окремим входом,  обладнані припливно-витяжною вентиляцією з негативним тиском (урахувати при перебудові акушерських стаціонарів). Пересування пацієнтів з палати до палати, а також до інших відділень стаціонару  забороняється. У цій палаті роділля народжує та перебуває в ній до виписки із стаціонару. До цієї палати можуть госпіталізуватися породіллі, у яких пологи відбулися поза лікувальним закладом.
Медичний   персонал при вході  до палати для госпіталізації вагітних, роділь та породіль з інфекційними захворюваннями в стадії гострих клінічних проявів одягає одноразовий  халат, шапочку, гумові рукавички. Після закінчення роботи цей одяг  знімається, здійснюється  оброблення  рук, лише після цього виходить персонал із цієї палати.
Якщо відсутні умови окремого входу до палати для госпіталізації вагітних, роділь та породіль з інфекційними захворюваннями в стадії гострих клінічних проявів, необхідно здійснити заходи з максимальної ізоляції  пацієнтки із дотриманням умов профілактики поширення інфекції.

Організація спеціалізованої амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги

Спеціалізована лікувально-профілактична допомога - це вид медичної допомоги, що надається лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити більш кваліфіковане консультування, діагностику та лікування, ніж лікарі загальної практики.

Спеціалізована амбулаторно-поліклінічна акушерсько-гінекологічна допомога може надаватись в умовах:
    - жіночої консультації, у якій є 8 акушерських дільниць і більше;
   - діагностичного центру планування сім'ї та репродукції людини;
    - консультативної поліклініки.

Спеціалізовану допомогу надають при:
- невиношуванні вагітності;
- гінекологічних ендокринних порушеннях;
- патології шийки матки;
- безплідності;
- плануванні сім'ї; патології перименопаузального періоду.

Права та обов'язки акушерки акушерського стаціонару

Акушерка перебуває у безпосередньому підпорядкуванні лікаря акушера-гінеколога, старшої акушерки та завідувача відділення акушерського стаціонару.
Основним завданням акушерки є проведення лікувально-профілактичної та санітарно-просвітньої роботи серед пацієнтів відділення.

Відповідно до основних завдань акушерка здійснює:
 - лікувально-діагностичні маніпуляції вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим за призначенням лікаря відділення;
 - підготовку вагітних, роділь, породіль, гінекологічних хворих до медичного огляду;
- поінформування вагітних, роділь, породіль, гінекологічних хворих про правила внутрішнього розпорядку, санітарно-гігієнічний та протиепідемічний режими відділення, контроль за їх дотриманням;
 - допомогу лікарю у проведенні оглядів вагітних, роділь, породіль, гінекологічних хворих, лікувальних та оперативних маніпуляцій;
 - медичну допомогу при пологах, первинну обробку новонароджених;
- санітарно-освітню роботу з питань збереження та зміцнення репродуктивного здоров'я, профілактики ускладнень вагітності та пологів, переваг грудного вигодовування новонароджених, профілактики ЗПСШ, ВІЛ-інфекції, СНІДу, планування сім'ї, природжених вад розвитку, онкозахворювань та ін.;
 - контроль за роботою молодшого персоналу;
 -  заходи з питань профілактики соціального сирітства.

Акушерка зобов'язана:
  дотримуватись правил внутрішнього розпорядку, санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму відділення, асептики та антисептики при виконанні своїх службових обов'язків;
  виконувати прості лабораторні дослідження (аналіз сечі на білок, аналіз крові на гемоглобін, визначення групової належності крові);
  виконувати за потреби обов'язки операційної сестри;
  вести відповідну медичну документацію;
  здійснювати контроль за станом вагітних, роділь, породіль, гінекологічних хворих, своєчасно доповідати лікарю акушеру-гінекологу, завідувачу відділення, а в разі їх відсутності - черговому лікарю про всі зміни стану здоров'я пацієнтів, ускладнення та захворювання, за необхідності негайно викликати лікаря;
  надавати першу невідкладну допомогу при гострих захворюваннях та нещасних випадках;
  систематично підвищувати рівень професійної підготовки;
  дотримуватись принципів медичної етики та деонтології.

Акушерка має право:
  застосовувати за призначенням лікаря консервативні методи лікування, здійснювати деякі лікувальні процедури та внутрішньовенні ін'єкції;
  уводити за призначенням лікаря сильнодіючі, наркотичні, протишокові засоби хворим;
  здійснювати переливання крові у присутності та під контролем лікаря;
  здійснювати деякі акушерські втручання за життєвими показаннями.

Акушерка несе відповідальність за належне виконання покладених на неї завдань і функцій та використання наданих їх прав.

ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я ЖІНКИ

Одним із напрямів соціальної політики держави є забезпечення правових гарантій щодо охорони здоров'я жінки та підвищення її соціального статусу.
Відповідно до Закону України "Про шлюб, сім'ю та молодь" держава гарантує певний рівень матеріальної підтримки сім'ям з дітьми.
Вагітна має право на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами: у терміні 30 тиж вагітності їй надається оплачувана відпустка.
Період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами становить 126 календарних днів (70 днів до пологів і 56 - після пологів). У разі ускладнених пологів або народження двох і більше дітей післяпологова відпустка продовжується до 70 календарних днів. Ця допомога надається жінкам у повному обсязі (сумарно), незалежно від того, скільки днів вони використали перед пологами. Жінкам, віднесеним до І-IV категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів і 90 - після пологів).

Розмір грошової допомоги усім жінкам, що працюють, становить 100 % їхнього заробітку (доходу); безробітним жінкам її виплачують у розмірі мінімальної заробітної плати, студенткам - місячної стипендії.
Законом України "Про охорону праці" заборонено використовувати працю жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування). Не допускається залучення до робіт у нічний час, до понаднормових робіт і робіт у вихідні дні, а також до відряджень вагітних і жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Допомога при народженні дитини та на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" надається за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Накази МОЗ України з акушерства

1. Наказ МОЗ України від 31.12.2004 № 676. Про затвердження протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги».
2. Наказ МОЗ України від 31.12.2010 № 1177. Про затвердження клінічного протоколу "Комплексна допомога під час небажаної вагітності".
3. Наказ МОЗ України від 28.01.2011 № 42. Про затвердження клінічного протоколу з акушерської допомоги “Ведення вагітності та пологів у жінок з хворобами серця”.
4. Наказ МОЗ України від 24.03.2014 № 205. Клінічний протокол “Акушерські кровотечі”.
5. Наказ МОЗ України від 28.03.2014 № 225. Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги з початкової, реанімаційної і післяреанімаційної допомоги новонародженим в Україні.  
6. Наказ МОЗ України від 10.05.2007 №234. Про організацію профілактики ВЛІ в акушерських стаціонарах.
7. Наказ МОЗ України від 15.07.2011 № 417. Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної.
8. Наказ МОЗ України від 27.12.2006 № 899. Про затвердження протоколу "Тазове передлежання плода".
9. Наказ МОЗ України від 27.12.2006 № 900. Дистрес плода під час вагітності.
10. Наказ МОЗ України від 27.12.2006 № 901. Про затвердження клінічного протоколу з акушерської допомоги "Переношена вагітність".
11. Наказ МОЗ України від 03.11.2008 № 624. Клінічний протокол «Нормальні пологи».

Звітно-облікова документація акушерського стаціонару
Обмінна карта пологового будинку, пологового відділення лікарні (відомості жіночої консультації про вагітну) - ф. 113/о
 Історія пологів - ф. 096/о
 Журнал запису пологів у стаціонарі - ф. 010/о
 Карта розвитку новонародженого - ф. 097/о.